Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







ПІСНЯ ЖІНКИ ПІД МІСЯЦЕМ

Місяць кохати хоче,
він пісню кличе щоночі,
та заворожене ніччю
в камінь його обличчя.

Збуджений юнак снами,
в злобі закляклій заплямив
постелю мого весілля
піною божевілля.

День мій тепер – незрячий,
мій син без матері плаче :
єдиний-бо світ – шалений
місяць, мій наречений.

П’є він в гульні щонічній
пісні мої люнатичні,
і в темну постелю кличе
камінь його обличчя.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


ПІСНЯ ЖІНКИ ПІД МІСЯЦЕМ - РУБЧАК БОГДАН