(ЗАБУТТЯ)

Related posts:

1. “Ні, забуття не дасть мені й сама природа…” Ні, забуття не дасть мені й сама природа… Нехай вона і дивна, й молода, Але її краса і врода Твою […]...
2. “тут сон і сови. солодко. приходь…” тут сон і сови. солодко. приходь. на цілі води папороть і водь. за чайками пливуть підбиті чайки. вітрила, що приспущені […]...
3. “Зелена плоть садів, осяяних плодами…” Зелена плоть садів, осяяних плодами. Зелена плоть трави по берегах річок. Блакитна плоть небес, що світяться над нами. Рожева плоть […]...
4. “Ще не мороз, ще паморозь, мов дим…” Ще не мороз, ще паморозь, мов дим, Іще трава пругка і соковита. Та “я не буду більше молодим” Уже дзвенить […]...
5. МІНЬЙОНА І Ти знаєш край, де скрізь цвітуть цитрони, Де померанці золотом блищать, Де вітерець з-під хмари прозірної На мірти дише, […]...
6. XII. “Нагадує день роки…” Нагадує день роки перед твоїм приходом: важкі китиці світла повисли на моїх повіках. І знову мозок розуміє нудні формули міста, […]...
7. НЕСПОКІЙНИЙ СОН В сні неспокійнім, скажи, кого ти шукав? Якого спокійного дня, чиєї руки? Якої блакиті, яких благодійних трав, яких богодайних слів, […]...
8. “Важко прокинутись і піти…” Важко прокинутись і піти в ранок похмурий. “Де мій коханий?” – питала ти сторожа мурів. Вічна сторожа, звісно, не спить. […]...
9. “Сріблясті ланцюжки води…” Сріблясті ланцюжки води звисали з стріх і дзеленчали, і тупо блимала лопата в кутку сіней. Ручай калюжив через двір і […]...
10. ЧОЛОВІК ІДЕ В САД ВЕСНОЮ Ще ніч, і сад тихий, неначе він сам тримає себе в тайні, і відчиняються двері хати, тихо як уста у […]...
11. (КОЛО) Місто немов сузір’я. Як часто, блукаючи, йшли ми на світло домів, від яких не лишилося й каменя!.. І хто нам […]...
12. БРАМА Дикими, незнаними речами Марить брама у тривожнім сні, Де сторожа брязкає ключами І скриплять ворота захисні. Привиди з кривавими мечами, […]...
13. 2. І А хто ж тебе так рано упоїв, зелена зелино? А хто ж тобі сорочку розпанахав біленьку? Чи ти ішла тим […]...
14. СУБОТА ах який колосальний вечір море горілки море пива а тоді борюкання за кулісами раю за гратами кухні поміж плюшевих штор […]...
15. Самоспалення саду, і ця нетривка погода З циклу “Нотатки фенолога” Самоспалення саду, і ця нетривка погода, і розмита в деталях телевежі тупа стріла… Повз ряди манекенів, […]...
16. ГІРКА ЦИГАРКА Дим обнімав її за шию розтікався по руках і ніяк не знаходив дверей. Вона чула, як тихо сідають на пальці […]...
17. БІЛИЙ КІТ Вертаючись пізно вночі до готелю, заляпаний від голови до ніг пітьмою, майже випускаю надвір білого кота, що струмком молока хоче […]...
18. “Коли дивлюсь глибоко в любі очі…” I Коли дивлюсь глибоко в любі очі, в душі цвітуть якісь квітки урочі, в душі квітки і зорі золотії, а […]...
19. ТРИ ПРИНЦЕСИ Немов чарівні декорації – жасмин, троянди і бузок. Кузини мамині, три грації, як три принцеси із казок. Які ж були […]...
20. ІМПРОВІЗАЦІЯ ОПІВНОЧІ 1. Постукаєш у двері. Гострі кроки по засмічених дошках підлоги, і лице – зелена пляма в коридорі : у мене […]...
21. НА ЦЕНТРАЛЬНОМУ БУЛЬВАРІ Прощай бульвар, окраса міста, Що сяйно квітами горів. Зелена віхола іскриста, Птахів у небі диво – спів. Прощай бульвар… Метал […]...
22. “із повітря в повітря зринають твої птахи…” із повітря в повітря зринають твої птахи як вода у клепсидрі з нічийного ока сну тут кульбаби вінками означують хист […]...
23. Пробудження Світає, Але я нічого не бачу. Я ще не зовсім прокинувся, А навколо безладдя. Щось треба зібрати, Щось треба зв’язати, […]...
24. МІСЯЦЬ З М’ЯТИ Місяць з м’яти, уста з міста на рентгенівських мостах м’ясо шукає своїх свічок, пальці – найдовших перспектив, щоб до них […]...
25. СУЧАСНИКИ Є люди, яких не можливо ніяк уявити у віяннях років, епох чи віків… Які піднеслися над часом чолами й серцями […]...
26. “Я лиш пригадую той рік…” Я лиш пригадую той рік І вечір той, коли, Не помічаючи доріг, Ми Києвом брели. Зима проймала до кісток, У […]...
27. БАЛЯДА ПРО СКРОМНІСТЬ – Не вистачає йому скромності! – Кричало круг мене голодне кодло Скромних графоманів і чесних заробітчан. – Так, трохи не […]...
28. МОНЕТА Імперіал з дворів монетних Риму, Карбований не знати як давно. Конкістадор завіз тебе до Криму, Коли приплив по золоте руно. […]...
29. “Ці привиди-міста… Як міражі…” Ці привиди-міста… Як міражі… Не бачимо – про них і забуваємо, Борги затисли і неплатежі, То в алкоголь запливши – […]...
30. “Є ще той сад…” Є ще той сад, Де й під снігом зелена трава І правічні ще родять дерева… Дивний пам’яті сад, Де всі […]...
31. НОСТАЛЬГІЯ Душа торкнулася душі І забриніла. Мов під смичком туга струна, Здригнулось тіло. Живе у голосі душа – Колючий дотик. Неначе […]...
32. ВАСИЛЬ СТЕФАНИК. 1933 сказав би кому свою правду – на вітер чи так. вона непомітна, їй майже не вкриєш очима. солоні, як небо, […]...
33. “У тім селі, де вулиці у кленах…” У тім селі, де вулиці у кленах, У тім селі, де всі мене ще знають, Вже сіють, косять, орють вже […]...
34. ПРОЦЕСІЯ Ю. Соловієві Повільно пропихалися крізь ніч, підносячи скелет над головами. А темрява текла з очиць, і терпли суголовні ями. Вилазили […]...
35. ЗАПИТАННЯ Про що шумлять дерева уночі, Кому й на кого скаржаться сичі? Куди зникають зорі на світанні І відпливають хмари, вітром […]...
36. ПОРЯТУНОК Від узгір’я тонкорукий кущик обізвався білотою. Ні негода впівночі не скрушить; чи – як він, до дня достою? Здіймуться вали […]...
37. СОСНА З вітром весняним сосна розмовляла, Вічно зелена сосна. Там я ходила і все вислухала, Що говорила вона. Ой, не “зеленого […]...
38. МОНПАНСЬЄ Леденці купив Іван ті, що у коробці. Ходить смокче й примовля: – Подивіться, хлопці, Як це кляте “лампасе” злиплося у […]...
39. ЕЛЬДОРАДО Десь далеко єсть країна Пишна, вільна, щастям горда, Кожний там живе щасливо – Держиморда, держиморда. В тій країні люблять волю, […]...
40. Постать голосу Я ніколи ні про що не запитував ні в тиші, ні в грому, які жили зі мною поруч. Я мовчки […]...