Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







СЕРПНЕВА ЕЛЕГІЯ (З Лівіу Даміана)

Ніжне творіння, тебе я не завжди докликую,
Наче ту пару з небачених чаш із віків,
Вдень ти малою стаєш, і стаєш уночі ти великою,
Чом собі снишся вночі ти косулею серед вовків?..

Хто тебе краде мені над миготливою хвилею,
Небо чиє в твоїх чорних боїться очах?
Боязко й різко плачемо ми уві сні над сповилою,
Ми над сповилою в темних ночах по ночах.

Чом замерзаєш ти листом останнім у лісі,
Зносиш прокляття чиї у тремтінні своїм,
Чом на губах твоїх мій поцілунок потріскавсь,
Мій поцілунок безпомічний, наче зимовий посів?

Сестри – чиї? Чиї вони сестри кохані?
В білих одежах вони йдуть на зморене дно,
І одиноку краплину вогню зорять вони із туманів…
Де нам ховатись, кохана, ми вже не знаєм давно.

1971

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


СЕРПНЕВА ЕЛЕГІЯ (З Лівіу Даміана) - ВІНГРАНОВСЬКИЙ МИКОЛА