Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



ПТАШИНА ЕЛЕГІЯ

із нас одні лиш діти
найближчі до пташок
і янголів брати

вони й літати ще не розучились
ще пурхають нівроку
ще в їхніх голосах відчутне щебетання

ти ж пам’ятаєш загадкову пристрасть
усіх дітей: померлих пташечок
у землю заривати й лаштувати

благенький хрестик пташці в узголів’ї
(немовби в грудочці замерзлої пташини
вони свою пташиність вже хоронять)

а пригадай розширені зіниці
і ті – напів’обличчя – очі повні туску
за пташкою – чи ж не тоді в дітей

вщухає шал жорстокості – і ніжність
раптово й млосно впорскується в те
що звем душею – ось найвища мить

коли із янгола людина постає
найдосконаліша. . . . . . . . . .

спитайся друзів а тоді й вони
хай розпитають і тоді на диво
ти усвідомиш скільки на землі

пташиних могилок дитячими руками
насипаних а себто – скільки в світі
заповідалось ніжності!.. скажи-но

куди дівається вона? чом не росте із нами?
чом – кожному – лиш раз
і лиш по жменьці вділено душі

адже всі мулярі – ці мешканці хребтів –
уперто нам вивищують кістки
все вище й вище серце підіймають

(немов би серце бачитиме далі)
лиш цей з роками невситимий сум –
безмежний сум з дитячими очима

що заповзає в нас – повільно але вперто

нам заступає вивітрілу душу –
поповнює Її розріджує – й вже сам
володарює тихими серцями

усе сумнішу душу залишаєм
у спадок по собі

самотніші й смутніші
приходять покоління

людей

пташок

дерев

20 квітня 1992, травень 1994, 2 січня 1995

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

ПТАШИНА ЕЛЕГІЯ - МАЛКОВИЧ ІВАН