“Як жити хочеться! Несказанно, безмірно… “

Related posts:

1. “Однаково: більше не жити…” Однаково: більше не жити – Умерти чи край свій лишити; Чужина – могила, чужина – труна, Пустеля безплідна, холодна, нудна. […]...
2. “Як добре жити при свічках каштанів!..” Як добре жити при свічках каштанів! Ярцвіт-яранка світить по садах. А по лісах присвічують шафрани, і завербляник світить по річках. […]...
3. НАВІЩО ЖИТИ? В країні людожерів, де Матвій- Апостол мав звіщати слово Боже, Живеш, і палахкоче розум твій – З таким життям змиритися […]...
4. “В двадцятий вік не просто жити” В двадцятий вік не просто жити, Де неспокійна кожна мить, Де можна атом поділити, Але душі не поділить На половину […]...
5. А, може, так i треба жити А, може, так i треба жити: То перти плуга, то спiвать, То плакать…Тiльки не карать Себе за щось, не так […]...
6. Любов розбита вщент. Як жити далi? Любов розбита вщент. Як жити далi? Порад нема нi в кого i нiде. Є вищий смисл у розпачi й печалi: […]...
7. Думка (“Тяжко-важко в світі жити…”) Тяжко-важко в світі жити Сироті без роду: Нема куди прихилиться,- Хоч з гори та в воду! Утопився б молоденький, Щоб […]...
8. “Ні, не хочеться з кривди вмирати…” Ні, не хочеться з кривди вмирати, ще ж бо осінь, мов чиста вода. Як лишити Вкраїну і знати, що вона […]...
9. СПОВІДЬ Я сумнівався і втікав з Голготи, Боявся крові й стогону землі, Я чув там крик щасливої голоти, Що в Божу […]...
10. СУПЕРЕЧКА Кажеш ти, що марно я згораю, що життя повз мене проліта, що примарна, як видіння раю, ця моя затята суєта. […]...
11. Так хочеться чомусь пiсень спiвати! Так хочеться чомусь пiсень спiвати! Зустрiчним усмiхатись є потреба. Хтось думає – напевно, дурнуватий! А це я так закоханий у […]...
12. КОЛИ ВИПИТЬ ХОЧЕТЬСЯ У суботу Никодим по подвір’ю ходить. Випить хочеться йому, аж живіт підводить. А в кишені лиш сірник та одна цигарка. […]...
13. “Хочеться ніжний подих вітру…” Хочеться ніжний подих вітру На тонкострунну схопити арфу, Хочеться взяти на палітру Ніким ще не відану барву. Хочеться серцем розбагнути […]...
14. “Так хочеться побуть на самоті…” Так хочеться побуть на самоті, Посидіти в задумі при багатті, Згадати дні дитинства золоті, Літа юначі, мріями багаті. Так хочеться […]...
15. “Прокляття, розпач і ганьба!..” Прокляття, розпач і ганьба! Усю пройшов я Україну, І сам не знаю, де спочину І де не стріну я раба. […]...
16. “Ні, світе мій, вовік не розлюбить…” Ні, світе мій, вовік не розлюбить Святі поля твої, і небеса, і води. І кожен день життя – то неповторна […]...
17. ЖИТИ МОЖНА Є лісова дорога до села – Туди іще бруківка не дійшла. З десяток верст ідуть баби й діди, Щоб хліба […]...
18. ДІВЧА Дівча стояло і співало, Сріблясту ниточку вело Про те, що радості замало І зло людині – всюди зло; Без батька […]...
19. Наука – Повідай, вояко, не парубок – порох, Чого це ти сяєш, як сонце на шпорах? Чого веселишся, смієшся потішно? Назавтра […]...
20. ПІД НЕБОМ ВІЧНОСТІ “Хресту Твойому покланяємось, Владико, І святеє Воскресення Твоє славимо…” Ти Той, що возвеличив терпіння, принявши терновий вінець замість корони, а […]...
21. КРИК ДУШІ Ви навчили мене гіпокриз’ї, брехні, Пси, вампіри, раби конвенансу! Оплювали мені мої мрії сніжні, Мою білу, як ангел, романсу!.. Ви […]...
22. 12. СТРАТОСФЕРА Є світ над нами високо такий: без бур, без туч, без хуг, без гроз, без граду, що в літній день […]...
23. “Як добре на схилі віку…” Як добре на схилі віку Мати рідню велику, Жити по Божій волі І не гнівити долі. Як гірко літа останні […]...
24. ЗА НАС За нас, оспалих і німих, За нас, навиклих до кормиг, За нас, розсварених нікчем, За нас, шматованих бичем, За нас, […]...
25. “В Вас стільки сонця золотого…” М. Фабіановій В Вас стільки сонця золотого, Блакиті чистої, тепла, – Неначе з краю чарівного Вас хвиля моря принесла. І […]...
26. “В осінній печалі – своя відрада…” В осінній печалі – своя відрада, В осінньому щасті – своя журба. Горить над ставом, немов лампада, Золотиста стара верба. […]...
27. ВОГОНЬ НА ОБРІЇ Град зірвався, гострий, наче кремінь, На байрак опівдні впала темінь. Де шукать розжохканих корів? Їх, таки зібравши, після грому Кожну […]...
28. “Ростуть нестримно гори…” Ростуть нестримно гори, Що барви підняли Без лету і знемоги, Без помочі й хвали. В їх вічному обличчі Небес ясні […]...
29. “Махнуть рукою! Розiллять вино!..” Махнуть рукою! Розiллять вино! Хай крикне хтось – хай буде завiрюха, – Ах, як я хочу вiднайти вiкно У сiрiм […]...
30. ЯК ТОПОЛЮ КОРЧУВАЛИ Я бачив, як тополю корчували. Стара тополя ще хотіла жити. Вона уся тремтіла і пручалась підрубаним, оголеним корінням. Вона шептала […]...
31. “Прийде мить тривожна…” Ой хто не служив, братці, Та й у богатиря… Наймитська пісня Прийде мить тривожна, Запитає мати: Скільки, діти, можна Та […]...
32. ОСІННЯ ОБНОВА Терпкий, неначе тютюновий, На пальцях запах хризантем… Пора осінньої обнови – Вже час нових шукати тем. І ти від свіжих […]...
33. Бути посохом для пілігримів Н. М. М. бути посохом для пілігримів заки простелюся стежкою бути черпаком для голодних заки розкришуся манною жити в тіні […]...
34. ОДИНОКА МАТІР Він мовчки впав. Отерпли зорі строгі, Страждання опустилось на лице, І краяв темінь Передсмертний стогін, Безпомічний і гострий, Мов лянцет. […]...
35. XLVIII. “Зостались…” Зостались лиш твої уста, на яких вмерти, немов розп’ятому, як на м’якому й теплому хресті!...
36. “А світ, Вкраїно, справно злом торгує…” А світ, Вкраїно, справно злом торгує, рече, ковтає, гладить живота. А де ж краса?.. І хто її відчує, коли повсюдно […]...
37. Напевно, це найкраще вiдчуття Напевно, це найкраще вiдчуття, Як мовчки хтось милується тобою, Неначе обдаровує любов’ю, Нагадуючи сенс i смак життя....
38. У СОФІЇВСЬКОМУ СОБОРІ В Софіївськім соборі скоморох На скрипці грає. Господи, я чую! Душа моя з далечини епох До мене йде. Я плачу […]...
39. СМЕРТЬ І ЖИТТЯ “I зерно мусить вмерти, щоб дати В життєдайному житті життя.” Євген Маланюк Земне буття – вагітне лоно СМЕРТИ, Що в […]...
40. “Замурували обрій хмари…” Замурували обрій хмари, І тільки зрідка де-не-де Зоря у просвітку зійде І друга їй спливе до пари. І що для […]...