Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







РУШНИК

Було це наче в давнину –
Любив я дівчину одну.
Стрічали з нею весен цвіт,
Весь світ співав біля воріт,
Як молодь, що на колодках
З піснями в свято, у вінках…
О мирний спогад давнини!
Барвінок, м’ята – де вони?
Мовчить, як сум мій, даль німа.
Можливо, й дівчини нема…
Зів’яла м’ята, день поник…
Зоставсь на спогад лиш рушник,
Що дівчина його мені
Подарувала у ті дні.
Чи ж дівчину забуть таку?..
Два півники на рушнику,
Високий явір і криниця,
Дорогою краса-дівиця,
З цебром води до хати йде…
Де хата? Дівчина та де?
Спалили німці дім, криницю
Розруйнували, а дівицю
В ясир-неволю повели…
Чи знов зустрінемось коли?
Пройшли ми з боєм путь важку, –
Знайду тебе – рушник зберіг!
Як наречений в рушнику,
Прийду і стану на поріг!

С. Башмаково, 10.ХІІ.1943

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,50 out of 5)


РУШНИК - НЕХОДА ІВАН ІВАНОВИЧ