Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







“Тугий налив біліючого тіла…”

Тугий налив біліючого тіла…
Мов пелюстки, так одіж облетіла.
Оголена вже вся, немов перлина, –
То диво з див, жива моя богине.
Яка краса: від губ, грудей – до лона,
А дивні ноги – аж душа холоне…
Їх на руках, мов крила підіймати,
Розлогі і розкішні обіймати.
Дивитись на відкриту серед світла,
Як на троянду, пишну, що розквітла.
…і розпочати
Ці груди, наче хвилі зустрічати…
Ов’єш, як перевеслами, руками –
Що вже нема нічого поміж нами,
А тільки радість злита і єдина,
Блаженства невимовного хвилина.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


“Тугий налив біліючого тіла…” - БАБІЙ СТЕПАН