НОСТАЛЬГІЯ

Related posts:

1. НОСТАЛЬГІЯ О хмарко грайлива Яка ти щаслива Що, маючи волю, У далеч пливеш,- Ти линеш, як мева, Сріблисто-рожева, Не чуєш ні […]...
2. ЧИСТА КРИНИЦЯ Довго шукаю – вірю – знайду, Там, де стоять на сторожі тополі Чисту криницю у чистому полі, Чисту криницю у […]...
3. “Відцокотів я пів-Європи…” Відцокотів я пів-Європи чавунним цокотом коліс. У мами руки пахнуть кропом, ропою непросохлих сліз. Між нами дощик землю кропить. Щемить […]...
4. ЕЛЕГІЯ Коли мене в бою поцілить куля І я впаду, поранений смертельно, Передихаючи зведусь на руки І пригадаю південь України. Я […]...
5. НОСТАЛЬГІЯ Я спинити біль серця не годен, Коли спогад покличе мене У дитинство моє благородне, Що у снах десь-колись промайне; У […]...
6. НОСТАЛЬГІЯ На єдиному березі його безпросвітної, старості його заморської сива ходить вівця… А вовну її першу повезли в бесагах за море, […]...
7. НОСТАЛЬГІЯ (поема, 1995)”Чому так важко бути нам собою…” Ми ще ніколи не були собою. Максим Рильський I Чому так важко бути нам собою, Коли нема для духу заборон, […]...
8. НЕСПОКІЙНИЙ СОН В сні неспокійнім, скажи, кого ти шукав? Якого спокійного дня, чиєї руки? Якої блакиті, яких благодійних трав, яких богодайних слів, […]...
9. СХОДИТЬ СОНЦЕ Сходить сонце, ясний обагрянок Заглядає у вічі мені: А чи добрий у мене ранок, Чи не плакала я вві сні? […]...
10. НАД БУГОМ Сядем тут, відпочинемо, друже, Розіславши на камінь шинель. Ой широко розлився ти, Буже, Ой далеко плисти до тих скель! Кожен […]...
11. “Білі змії повзуть по схилах…” Білі змії повзуть по схилах, Білі змії прудких завій. І не бачу я друзів милих, І не знаю, де жереб […]...
12. Ніч Згасла свічка в моїй голові – хтось там ходить навпомацки. Зазирніть мені в очі, скажіть мені, хто там ходить, я […]...
13. ВИКЛИКАННЯ Місяць віддихає в річці, Умивається прозорою водою. А я лежу. Небо нахиляється до мене, відчуваю на собі його блакитне тіло. […]...
14. ТУНГУНСЬКИЙ БОГ Я ж тебе вистругав, боже, З такого смаглявого дерева! Я ж вороною пір’їнкою вуса тобі малював! Я ж тобі, боже, […]...
15. ЧУДОДІЙНИЙ БОРЩ Серед ночі в завірюху стука хтось до хати. – Гей, хазяєчко, чи пустиш переночувати? Документи покажу вам. Я боєць піхоти. […]...
16. Дочекалися. Під небом зацвіла осіння рана З циклу “Нотатки фенолога” Дочекалися. Під небом зацвіла осіння рана – в золотій оселі смутку не живу, а розкошую. Трохи […]...
17. “О небо! Змія відчаю…” О небо! Змія відчаю У мислях моїх засіла! На хресті світів конаю – Антея зникає сила. Земля – як гріховне […]...
18. “Тихенько відійди…” Тихенько відійди, відколивайсь, як звук, – холодний блиск води уже торкнувся рук. Це осінь почина дочасно брати квит – її […]...
19. ДВА ЖИТТЯ ВІДДАЛЕННЯ 48. Злітає листя з любови, бушує вітер по буднях. Як перейдем до себе крізь гори глухих полуднів? 49. Завішені над […]...
20. Стихи мои Стихи мои Похожи на клубок цветных. Запутанных ребенком ниток. Я утром их стараюсь разобрать В отдельные красивые клубочки. Но к […]...
21. РОБОТА ДУШІ Борисові Олійнику Душа у роботі. Це тиха робота. Це грому важкого далекі розкоти. Це буря незрима. Це злива і град. […]...
22. “Тугий налив біліючого тіла…” Тугий налив біліючого тіла… Мов пелюстки, так одіж облетіла. Оголена вже вся, немов перлина, – То диво з див, жива […]...
23. ОСІННІЙ ПРОЛІСОК В осінню пору, наче навесні, Немов у казці, пролісок зустріла. І сколихнула душу всю мені Оця тендітна квітка сніжно-біла. Душа […]...
24. “Хто де живе, а я – у неба дзвоні…” Хто де живе, а я – у неба дзвоні, мій. дім – це є вселенський неба дзвін! Я народивсь у […]...
25. “Ти звідки, пісенько веселе…” – Ти звідки, пісенько весела, До мене пташкою прийшла? – Перелітала рідні села, Твоє коханнячко знайшла. – А що там, […]...
26. НА БАЛАТОНІ 1 На Балатоні осінь золота, Пливе в повітрі сива павутина. Пишу тобі до Києва листа, Слова мені нашіптує калина. Вона […]...
27. МОЯ СХОВАНКА Я живу, як в колодязі: Бачу лиш зорі, Котрі кличуть мене, Щоб не спав уночі. Зодягаюсь хапливо. Ще темно надворі. […]...
28. СПОВІДЬ Як не жилось мені – не заздрив я нікому, Я тільки ним живу і житиму незмінно,- Воно мені – як […]...
29. “Скажи мені, які у тебе очі?..” Скажи мені, які у тебе очі? Ідуть літа. Ловлю себе на тім, Що образ твій, мов свічка серед ночі, Вгасає […]...
30. В ЗИМОВУ НІЧ Ніч холоднюча надворі. В тиші дерева тріщать. В небі по-зимньому зорі, Мов перемерзлі, тремтять. Вийду і враз пригадаю: Був ще […]...
31. ПОЕТОВІ Зима. Мороз. Сніги і вітер, Замерзло слово на льоту, Упало на папір між літер, Сковзнулось по буття льоду. Заснуло все […]...
32. МОЯ ЦАРІВНА А я так кохаю, кого і не знаю, – Далеку царівну. А. Кримський Тобі одній, намріяна царівно, Тобі одній дзвенять […]...
33. ПОРИВ Я втомився “пристойним” бути, Ці щоденні борги нести, Безкінечних обов’язків пута (Хоч і ланець той золотий). А в мені – […]...
34. “Після дощу імла разманна…” Після дощу імла рахманна, У морі стишена вода. І ти мені така жадана, Така звабливо-молода. Душа моя, від щастя п’яна, […]...
35. ПРОЩАННЯ З ПУЩЕЮ Дуби і сосни вищаться стіною, І тихий голос птаха подає… Щось елегійне коїться зі мною, Мінорно входить у єство моє. […]...
36. “Дивлюсь на небо – сіре, однотонне…” Дивлюсь на небо – сіре, однотонне, Як і життя в неволі, і мені Той сірий колір десь у глибині Душі […]...
37. “Осанна світлові! Проте…” Осанна світлові! Проте Люблю у вечори імлисті Не просто світло, а оте, Котре пробилося крізь листя. Розсунувши сувої хмар, Воно […]...
38. НЕКРОЛОГ КУКУРУДЗЯНОМУ КАЧАНОВІ, ЩО ЗГНИВ НА ЗАГОТПУНКТІ Не чути голосінь. Іржавіють оркестри. Оратори втомились від кричань. В труні лежить не вождь і не маестро, А просто – […]...
39. БАБУНЯ ПЛЕТЕ У вовняний клубок Змотує роки – Розмотує роки. Зелена нитка швидко тече, Як весняні вечори… Нитка коротка, Але довго розмотувати. […]...
40. ВІШЕГРАД Де Дунай шепотить під стіною мадярських відрогів, Де фортеця лежить, на півсвіта відкривши себе. Тут колись Петефі міряв, наче дитинство, […]...