Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



Дочекалися. Під небом зацвіла осіння рана

З циклу “Нотатки фенолога”

Дочекалися. Під небом зацвіла осіння рана –
в золотій оселі смутку не живу, а розкошую.
Трохи полум’я вмістила у пейзаж віконна рама,
і поки ще палахкоче світоч дерева ошую.

Доростаємо. І листя щораз більшає в господі.
І коли ступаю листям, відчуваю, що існую.
От і знов – поважчав досвід, ніби камені насподі,
та поки ще добре чую голос брата одесную.

І снується павутина, мов первинний і невинний
біль невпійманого слова, що прониже до кісток.
І за першим поворотом хтось, уже мені невидний,
підбере летюче слово, що тремтить, немов листок…


Дочекалися. Під небом зацвіла осіння рана - АНДРУХОВИЧ ЮРІЙ

Дочекалися. Під небом зацвіла осіння рана - АНДРУХОВИЧ ЮРІЙ