Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові


“О небо! Змія відчаю…”

О небо! Змія відчаю
У мислях моїх засіла!
На хресті світів конаю –
Антея зникає сила.

Земля – як гріховне лоно.
Все небо – зловісні знаки.
Простори горять червоно,
Криваво палають маки.

Надходить, святний достоту,
Кінець, – і холонуть скроні,
І зносять світів скорботу
Розриті мої долоні.

“О небо! Змія відчаю…” - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)