НА СПОГАД НАСТУПЛЮ, НЕМОВ НА МІНУ
НА СПОГАД НАСТУПЛЮ, НЕМОВ НА МІНУ,
хитнусь, і йду безбач, й себе веду…
Кішки втікають на розлунний дуб.
Шлях креше іскри об мої коліна.
Ця ніч у зламах врубелівських крил
прикута до погостів. Мліє місто,
угвинчене в могили. Мавці тісно
у тілі – ще не проявився лик…
Ах, молодість! Застрягла у снігах,
як драний чобіт, мокрий по халяви.
Латаття днів на трясовині слави…
Стрижі над кручею стрижуть.
В літах
циклоп небес встромив у Київ око.
… Я теж проходила тут –
ненароком…
(2 votes, average: 5,00 out of 5)Related posts:
- СПОГАД ПРО ЛІТО В СУРЖІ Вкопали молодої бараболі, Вкришили кропу у зелений борщ… І зустрічались радо при застоллі Із юним громом ряснолистий дощ. Бджола сиділа […]...
- ТІЛЬКИ СПОГАД Він: – Було це так давно, що й родимок на тілі я вже би не згадав: сузір’я їх сумні ще […]...
- “Коли осінь зірваний листок…” Коли осінь зірваний листок Закружля на золотім крилі, – Пам’ять, висвіти якийсь куток На моїй знедоленій землі. Може, під вербою […]...
- КАМЕНЯРІ Я бачив дивний сон. Немов передо мною Я бачив дивний сон. Немов передо мною Безмірна, та пуста, і дика площина, І я, прикований ланцем залізним, стою Під […]...
- Зима Місячна ніч. Ліс у снігах. Тисячі свіч У небесах. Випурхне птах. Мов з потойбіч. Ліс у снігах. Місячна ніч....
- “Несеш у брунатному тілі…” гНесеш у брунатному тілі зливу щедротного сонця, гіркавість зеленої вільхи, солодкість медових сотів. Несеш у брунатному тілі губи мої і […]...
- “Немов прокинувся…” Немов прокинувся… І хоч бо щось силкуюся згадати зі сну. Немов підходить мати. А від отав надходить дощ. “Я, мамо, […]...
- XXXV. “Немов вицвіла ніч…” Немов вицвіла ніч, цей сірий день, і, як бетон, гуде у вухах вуличний гамір. – Так наче б ти ніколи […]...
- “Я немов занедужав…” Я немов занедужав. Я не хочу єлею. Та не лізь мені в душу з прямотою своєю. Тут би ради-розради трохи […]...
- КОСМОС Зринає він, дзвінкий і розмаїтий, На шістдесят земних коротких літ З грузького дна – латаття ніжний цвіт, Щоб нам жагу […]...
- KOSMOS Зринає він, дзвінкий і розмаїтий, На шістдесят земних коротких літ З грузького дна – латаття ніжний цвіт, Щоб нам жагу […]...
- ПЕРЕБЕРУ, НЕМОВ НАМИСТО Переберу, немов намисто, Ці дні, веселі і сумні. Перефарбую чорне листя – Зазеленію при вікні. Ці дні, гіркі, немов отрута, […]...
- СПОГАД Сумне осіннє сіре пополуднє Нагадує мені одну хвилину З давно минулих молодечих літ… На небі хмари висіли ліниві, Ліси, повиті […]...
- “Немов щури, андроповські капрали…” Немов щури, андроповські капрали, Притьмом нагострюючи пильний нюх, Народоправний гальмування дух, Листи й книжки старанно розривали. Споконвіків усіх епох вандали […]...
- “Немов навала синявих китів…” Немов навала синявих китів, Пливуть юконські олив’яні хмари, І дмуть вітри, Грендландії удари, Неначе світ кончини захотів. Немає сяйва, сонця […]...
- “Біла далеч – немов труна…” Біла далеч – немов труна. Устає сухостій хрестами. Невідчутних пустель мана Не кладе на розпуку тами. Біловир по гінких горбах […]...
- “Немов Афродіта із піни морської…” Немов Афродіта із піни морської, Ти вийшла на берег ріки. Ти знову привітно махаєш рукою Вертаєш далекі роки. Горнулись до […]...
- СПОГАД Виблискує в сонці ріка, Біліє хмарина легка, І ти мені мила така, Що годі вмістити у слові Безмежжя моєї любові. […]...
- СПОГАД Навіщо ти у пам’яті долоней, навіщо ти на язиці солона? Для чого ув очах ця порожнеча, розріджене повітря кожен вечір? […]...
- СПОГАД Це, певно, старість все частіше мене в минуле порива… Світанку тополина тиша Й молитви матері слова. Хвилююче й незрозуміле оте: […]...
- СПОГАД Віддаленість, спогад, зелена гілка, кинута рукою. І мов шовкова квітка. У спогаді тверде її стебло. А квітка – мить, до […]...
- СПОГАД ПРО 60-ТІ Блукаю босим по росі, Ловлю у річці карасів, Серед квіток, поміж зела П’ю воду прямо з джерела, Дивлюсь кіно, читаю […]...
- СПОГАД ПРО СУМГАЇТ Колір неба нагадує колір вогню. Покотилося сонце в піщані бархани. І на зміну ясному і гожому дню Вечір стелить над […]...
- “Літа душа, немов лоша у зливі…” Літа душа, немов лоша у зливі… Куди ж тобі, маленьке і дурне! Ніхто не перебув ці смуги сиві, ніхто й […]...
- ПІД НОВОРІЧНУ НІЧ (Спогад) Сіллю снігів осіда каламуть піднебесна, зменшилась в зрості постать самотня в степу. Ворон крилом прагне білість снігів перекреслить, чорно маха […]...
- СПОГАД ПРО ВІЙНУ Спраглі очі відкривають день. Зелений простір і вервечка птахів, а попереду білий метелик стелі. Брате! Сьогоднішній вітер приніс пам’ять про […]...
- “Вона несе, немов у чаші повній…” Вона несе, немов у чаші повній, Солодку нерозхлюпаність вина, Вона себе несе в обійми, хай гріховні, Вся – світла й […]...
- СПОГАД ПРО СВІТЯЗЬ Цей всесвіт – озеро, а світ у ньому – острів. А доокола всесвіту – боги. Творили просто, спочиваєм остро, І […]...
- “ламких, немов полин, дорослих, ніби дощ…” ламких, немов полин, дорослих, ніби дощ, ти просто вибирав у приписі нічному, щоб, кришталевий крик зібгавши на солому, означити хрустке […]...
- СПОГАД ПРО СЕРПЕНЬ Літо поволі до осені йшло, Сонце уже не палило, а гріло, Мирно лежало в долині село, Море штормами іще не […]...
- “Я нині весь – немов крутий заміс…” Я нині весь – немов крутий заміс Із споминів, та сповідей, та сліз. Шаную те і вірю тільки в те, […]...
- МАСЮТКО (Спогад) У тридцять сьомому, у Запоріжжі, Зустрілись ми на вулиці Жуківській, Коли виходили з педінституту І дзенькотів, рушаючи, трамвай. Запам’ятав я […]...
- “Той спогад: вечір, вітер і печаль…” Той спогад: вечір, вітер і печаль пронизливого тіла молодого, що в двері уступилося, халат пожбурило на спинку крісла – й […]...
- 1. Ніжний спогад, або Ива-маржина Рутка в зеленім, хата в покрівлі, в синім – ожина, ива-маржина стоїть в надвечірнім, ива-маржина. Хату в покрівлі дощик покриє, […]...
- “Як галич, голодна і люта, немов невсипущі ненатлі…” Як галич, голодна і люта, немов невсипущі ненатлі, Орда покотила степами, навалою збивши полин, Купаючи в хвилях Каяли монгольські запилені […]...
- “Минуле не вернуть…” Минуле не вернуть, не виправить минуле. Вчорашнє – ніби сон, що випурхнув з очей. Як луки на весні ховаються під […]...
- СПОГАД СТАРОГО ГВАРДІЙЦЯ Моя гармата била точно в ціль, і там, де чорно плавилося небо, мій вірний друг у смертному кільці коригував з […]...
- БУТИ! Те, що було, що є, що буде, уже в мені, іще в мені: цього не візьме днів остуда, час людства […]...
- “Дівчина, як тернова ягода на морозі…” Дівчина, як тернова ягода на морозі, Пострічалась мені у дорозі, Чорні очі вологі, великі, круглі В ніч передноворічну (вогонь у […]...
- “Стрижі над річкою снують…” Стрижі над річкою снують, Рахманяться долини. Пливуть з минулого в майбуть Обвітрені хмарини. Пливуть вони понад усім, Що знали і […]...