Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







КОСМОС

Зринає він, дзвінкий і розмаїтий,
На шістдесят земних коротких літ
З грузького дна – латаття ніжний цвіт,
Щоб нам жагу неситу упоїти.

Як тішать нас озера, гори, квіти,
Роса і теплий грім, і шепіт віт,
І людська творчість споруджає міт
Під саме небо, зорями розшите.
Та скоро попіл сутінних обслон
Спадає, глушить веселковий тон
Думок, жадань і щирого завзяття.

А дні летять, як вітер; рвуть стерно
І топлять нас. І білий цвіт латаття
Вертають на мулке і чорне дно.

22.ІV.1931

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,00 out of 5)


КОСМОС - ЗЕРОВ МИКОЛА