ТІЛЬКИ СПОГАД
Він:
– Було це так давно, що й родимок на тілі
я вже би не згадав: сузір’я їх сумні
ще й світяться немов, та вже десь відлетіли,
і їх розташувань не відтворить мені.
Вона:
– Було б тобі в ті дні, печальний кароок,
не ружі нетривкі, не вірші дарувати,
а в тиші затяжній скидати ланцюжок
і родимки мої губами рахувати…
(2 votes, average: 2,50 out of 5)Related posts:
- СПОГАД ПРО СЕРПЕНЬ Літо поволі до осені йшло, Сонце уже не палило, а гріло, Мирно лежало в долині село, Море штормами іще не […]...
- “Тільки далеко від тебе…” Тільки далеко від тебе Я твою близькість відчув, Тільки в журбі за тобою Я своє щастя знайшов. Чом не родився […]...
- МАСЮТКО (Спогад) У тридцять сьомому, у Запоріжжі, Зустрілись ми на вулиці Жуківській, Коли виходили з педінституту І дзенькотів, рушаючи, трамвай. Запам’ятав я […]...
- Все, що тільки я чув Все, що тільки я чув, Та сказати не вмів, Я у тобі відчув, Я у тобі узрів. Ти – гармонья […]...
- “Зима ще тільки пред’явля права…” Зима ще тільки пред’явля права на володіння небом і землею, іще не засіва, а посіва, а я стою між осінню […]...
- СПОГАД Сумне осіннє сіре пополуднє Нагадує мені одну хвилину З давно минулих молодечих літ… На небі хмари висіли ліниві, Ліси, повиті […]...
- СПОГАД Виблискує в сонці ріка, Біліє хмарина легка, І ти мені мила така, Що годі вмістити у слові Безмежжя моєї любові. […]...
- “За рікою тільки вишні…” За рікою тільки вишні… тільки вишні… тільки вишні Та дорога за тумани утіка. І ніхто мене не чує, і ніхто […]...
- “Є вірші – квіти…” Є вірші – квіти. Вірші – дуби. Є іграшки – вірші. Є рани. Є повелителі і раби. І вірші є […]...
- СПОГАД Це, певно, старість все частіше мене в минуле порива… Світанку тополина тиша Й молитви матері слова. Хвилююче й незрозуміле оте: […]...
- СПОГАД СТАРОГО ГВАРДІЙЦЯ Моя гармата била точно в ціль, і там, де чорно плавилося небо, мій вірний друг у смертному кільці коригував з […]...
- “І як тепер тебе забути…” І як тепер тебе забути? Душа до краю добрела. Такої дивної отрути я ще ніколи не пила. Такої чистої печалі, […]...
- СПОГАД Навіщо ти у пам’яті долоней, навіщо ти на язиці солона? Для чого ув очах ця порожнеча, розріджене повітря кожен вечір? […]...
- 1. “Я тільки інколи переживаю туму…” “Чути кру-кру, В чужині умру…” Б. Лепкий Я тільки іноді переживаю туму, Ту, що під вербами рідними з серця зніму, […]...
- “Яких тільки в лісі нема кольорів…” Яких тільки в лісі нема кольорів: Розкрила палітру художниця осінь… Дуби ще зелені, А клен вже горів, Зухвало підпалював полум’я […]...
- “Згадай, безумче! Світ – не тільки ти…” Згадай, безумче! Світ – не тільки ти: Крім тебе є думки, планети, птиці. Є з’явища такої красоти, Яка тобі, дурному, […]...
- СПОГАД ПРО ВІЙНУ Спраглі очі відкривають день. Зелений простір і вервечка птахів, а попереду білий метелик стелі. Брате! Сьогоднішній вітер приніс пам’ять про […]...
- 1. Ніжний спогад, або Ива-маржина Рутка в зеленім, хата в покрівлі, в синім – ожина, ива-маржина стоїть в надвечірнім, ива-маржина. Хату в покрівлі дощик покриє, […]...
- “Повні крони осіннього вітру…” Повні крони осіннього вітру, А ріка – золотого безмов’я. В синім небі купаються віти, Пахне в лісі грибами й здоров’ям, […]...
- ТИША Підвів мене Господь-Бог до великої тиші й спитав: що ти можеш на ній написати? Я сказав, що хотів би написати […]...
- І ЗНОВУ ПРИСНИЛИСЬ МЕНІ І знову приснились мені мої ненаписані вірші, Малі потерчата з таємного світу казок, Були б вони може від інших поезій […]...
- “При цих деревах, в цім ладу…” При цих деревах, в цім ладу, в поривах духу, руху впертих десь притулитися в саду і хоч би трішечки померти. […]...
- “Як тільки на арфі плачевній…” Як тільки на арфі плачевній Замовкне останній мій спів, В глибокій скарбниці душевній Багато ще лишиться слів. Слова ті намистом […]...
- “У тридцять літ ти тільки народився…” У тридцять літ ти тільки народився, аби збагнути: мертвий ти єси у мертвім світі. І нема нікого окруж. Ти тільки […]...
- БАТУРИН Пасуться кози на твоїх руїнах, Батурине, мій орле сивих сліз. Це з круч твоїх гетьманська Україна Пішла на чорториї під […]...
- СПОГАД Віддаленість, спогад, зелена гілка, кинута рукою. І мов шовкова квітка. У спогаді тверде її стебло. А квітка – мить, до […]...
- КАРПАТСЬКІ ЯБЛУКА Яблука звалися райськими, Райськими ночі були. Понад борами космацькими Хмари вінками пливли. Річка в долині світилася, Срібна од місяця й […]...
- СПОГАД ПРО 60-ТІ Блукаю босим по росі, Ловлю у річці карасів, Серед квіток, поміж зела П’ю воду прямо з джерела, Дивлюсь кіно, читаю […]...
- “О, як багато я в собі згубив…” О, як багато я в собі згубив І як багато загубив у інших, Коли писав такі холодні вірші Про те, […]...
- ПІД НОВОРІЧНУ НІЧ (Спогад) Сіллю снігів осіда каламуть піднебесна, зменшилась в зрості постать самотня в степу. Ворон крилом прагне білість снігів перекреслить, чорно маха […]...
- * * * (Анатолієві Дністровому) Майже люблю ці ночі. Не довші – більші. Ця нагота зветься чомусь – листопад. Діти моїх ровесників пишуть вірші, випірнувши […]...
- СПОГАД ПРО СУМГАЇТ Колір неба нагадує колір вогню. Покотилося сонце в піщані бархани. І на зміну ясному і гожому дню Вечір стелить над […]...
- “Життя людського нетривкі сліди…” Життя людського нетривкі сліди. Хула і слава – речі тимчасові. Але живуть у пам’яті і слові Жертовні дні і праведні […]...
- СПОГАД ПРО СВІТЯЗЬ Цей всесвіт – озеро, а світ у ньому – острів. А доокола всесвіту – боги. Творили просто, спочиваєм остро, І […]...
- СПОГАД ПРО ЛІТО В СУРЖІ Вкопали молодої бараболі, Вкришили кропу у зелений борщ… І зустрічались радо при застоллі Із юним громом ряснолистий дощ. Бджола сиділа […]...
- НА СПОГАД НАСТУПЛЮ, НЕМОВ НА МІНУ НА СПОГАД НАСТУПЛЮ, НЕМОВ НА МІНУ, хитнусь, і йду безбач, й себе веду… Кішки втікають на розлунний дуб. Шлях креше […]...
- “Поверни мені, горличко…” Поверни мені, горличко, Заціловану солов’ями, Щоб мовчали дуби, Щоб зорі мовчали, І мовчали жаріючі перса твої. Поверни мені ніч, Хай […]...
- “Той спогад: вечір, вітер і печаль…” Той спогад: вечір, вітер і печаль пронизливого тіла молодого, що в двері уступилося, халат пожбурило на спинку крісла – й […]...
- “І звідкіль воно хмара волохатая…” І звідкіль воно хмара волохатая Та моє серце тужно облягає?.. – Ох, було б тобі, перше чим кохатися, Та напиться […]...
- “Умирають майстри, залишаючи спогад, як рану…” Умирають майстри, залишаючи спогад, як рану. В барельєфах печалі уже їм спинилася мить. А підмайстри іще не зробились майстрами. А […]...