Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Як галич, голодна і люта, немов невсипущі ненатлі…”

Як галич, голодна і люта, немов невсипущі ненатлі,
Орда покотила степами, навалою збивши полин,
Купаючи в хвилях Каяли монгольські запилені патлі
І славлячи сміхом розлогим і сонце, і волі загин.

Як чайка, навкіл заквилила, слізьми запеклась
Україна,
Померкло від куряви сонце, потьмарилась димом земля,
Ой леле, мій краю! Міста покриває азійська руїна,
І плачуть Стрибожі онуки, і никне вишневе гілля.

І рвуться в одчаї жінки і до неба заломлюють руки;
Вродливі, як рожі, дівчата ячать під жагою гінців.
І хмарами хижо кружляють бездомні обжерливі
круки,
На чорні руїни сідають клювати припахлих мерців.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

“Як галич, голодна і люта, немов невсипущі ненатлі…” - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)