НА ЛАВРСЬКИХ СХИЛАХ

Related posts:

1. СПОГАД ПРО СУМГАЇТ Колір неба нагадує колір вогню. Покотилося сонце в піщані бархани. І на зміну ясному і гожому дню Вечір стелить над […]...
2. У нашому місті – сніг До нашого міста не знати коли й кудою закрався сніг Вже всі із середини зіниць до пучок все болючіше відчувають […]...
3. “Заінилось, посивіло, збіліло…” Заінилось, посивіло, збіліло… В саду лежить притишена зима. Заколисати хоче душу й тіло, А душу й тіло пломінь обійма. Бо […]...
4. НАД СИНІМ ОКЕАНОМ Над синім океаном зустрінемося рано, як вийде сонце на обрій. Послухаєм, як море із берегом говорить, чи день віщує нам […]...
5. “На сполох б’є душа моя хоробра…” На сполох б’є душа моя хоробра. Гримучий світ зачаєно примовк. Зосталася у мене третя спроба – хистка, як доля, як […]...
6. Витинання на схилах гробів витинання на схилах гробів все потроху – і місяць і віжки птах на прив’язі до голубів вибирає тварину пішки неповторність […]...
7. По чорних схилах як зоря повзуча по чорних схилах як зоря повзуча острогів календарна суєта зламати хліб немов зламати учня щоб з нонпареля голос вилітав щоб […]...
8. “Білі змії повзуть по схилах…” Білі змії повзуть по схилах, Білі змії прудких завій. І не бачу я друзів милих, І не знаю, де жереб […]...
9. РІШУЧІСТЬ Пече в душі цей спалах туги, цей гострий приступ самоти: уже немає в мене друга, не знаю, де його знайти. […]...
10. “Жовтий лист із клена падає…” Жовтий лист із клена падає На прижухлу мураву І нагадує, нагадує, Що не вічно я живу. Що й моє життя […]...
11. “О сік берези у весняну пору!..” О сік берези у весняну пору! Як хмільно і пахуче він стіка: Із щедрою рішучістю струмка, Котрий ніколи не впаде […]...
12. “Зламаймо свого спокою канони” Зламаймо свого спокою канони, Спалім до свого спокою мости. Візьмім на плечі небо, що дано нам, Щоби його по світу […]...
13. “Великі дерева самотні…” Великі дерева самотні, Великі люди самотні. Я про це десь читав, Але я не згоден. Великим деревам ближче до сонця. […]...
14. ТИ – ФІЛОЛОГ Чи знаєш ти, що ти – філолог, дитя кмітливе і шпарке? Сюди до рими слово полог. Ану скажи, що це […]...
15. ВІРШ ОСОБИСТИЙ Відходиш у ліс, поміж дерев, скинувши з плеча життя, мов важкий плащ, відходиш у себе, поміж мовчання, з нагим тілом […]...
16. “Я НЕ ПРОСИВ ОСІННЬОЇ ОБНОВИ…” Я не просив осінньої обнови Як хліба нашого насущного в Отця. Вона ж явилася – чудесна і чудова – Негадано, […]...
17. “Червоні яблука в кімнатах…” Червоні яблука в кімнатах Насипані, що ніде стать. Це нашого кохання надих Зійшов на яблуневу стать. Це ми передали деревам […]...
18. “При світлі снігу…” При світлі снігу можна й в листопаді частину страхів відпустить туди, де вулички канал впадає в паділ й чечітку вибивають […]...
19. МАЛЬВА В Єгипті, над Червоним морем, Між кактусами, на піску Вона стоїть із цвітом хворим, Здоровий цвіт – у сповитку. Я […]...
20. “Не помираю від хули…” Не помираю від хули І не полюю на хвалу я… Та як хвилююсь я, коли Мене нічого не хвилюю! Байдужість. […]...
21. Мені ти приснилась давно Мені ти приснилась давно, ввійшла ти у думи мої. Я море люблю, бо воно нагадує очі твої. Розкрив я до […]...
22. ЧЕРНИШЕВСЬКИЙ Полярна ніч і волохатий сполох Над безвістю засніжених долин. Як терпне серце! Скільки літ один Німує він у нетрях захололих! […]...
23. “Здається, часу і не гаю…” Здається, часу і не гаю, а не встигаю, не встигаю! Щодня себе перемагаю, від суєти застерігаю, і знов до стрічки […]...
24. “Талого снігу платочки сивенькії…” Талого снігу платочки сивенькії дощик дрібнесенький, холодний вітрець, проліски в рідкій травиці тоненькії, се була провесна, щастя вінець? Небо глибокеє, […]...
25. ВЕРЕТЕБА Бува, така окреслиться потреба, От хочеться повідати, і квит, Що, крім висохлих гір, морів і неба, Існує на Подолі Вертеба […]...
26. ОЙ, РАДІЄМ НЕ ДАРМА + Ой радієм недарма: Чарівниця зима Простелила килими Радо гратись вийшли ми. Гей, гу! На снігу Погуляти вийшли ми. Біло, […]...
27. Балада про втечу Людина втікала від синього неба, Втікала від радості і від зла. Людина втікала сама від себе – Але нікуди втекти […]...
28. ПЕТЕФІ БІЛЯ МУКАЧВСЬКОГО ЗАМКУ-В’ЯЗНИЦІ Він схиливсь у низькім поклоні, кам’яніючи тої ж миті: схили – зненавистю перемиті, грона – кров’ю синьо-червоні… Як флотилії, на […]...
29. “Гіркий, о мудросте, твій хліб…” Гіркий, о мудросте, твій хліб, Нелегкі досвіду уроки… Як молоді співали кроки, В гарячих пальцях танув лід! Дзвеніла тятива дороги, […]...
30. ПРОШАК ПІД ЦЕРКВОЮ Мохнатий, мохнатий, патлатий, курлапий та клишавий та чеверногий вилукуваті підігнув під себе ноги й більмом споглядає на сонячну лату. Брудний, […]...
31. ВИСТАВКА ДИТЯЧИХ МАЛЮНКІВ У ПАЛЕРМО Серед блюзнірства, визиску і скверни, Яких тут людям доля відміря, Є трохи світу нашого в Палермо, Що притулився біля Кобзаря. […]...
32. “Нехотячи найближчого образив…” Нехотячи найближчого образив Солоним словом із киплячої ропи… Ловлю на думці я себе щоразу: Когось недолюбив, Чогось недоробив… Іще я […]...
33. “А смертне знов нагадує про смерть…” А смертне знов нагадує про смерть, А час, мов сумнів, скапує свічею. Мій “его” весь скоцюрбився і змерз, І виглядає […]...
34. ДУМАЮЧИ ПРО ШЕВЧЕНКА Думаючи про нього, виростаю нестримно духом, пiдiймаюсь по сонячних сходах до захмарних отих вершин, iз яких – таж немов на […]...
35. “Ростуть нестримно гори…” Ростуть нестримно гори, Що барви підняли Без лету і знемоги, Без помочі й хвали. В їх вічному обличчі Небес ясні […]...
36. ПЕРЕХІД В ОСІНЬ Заходиш в дерево і чуєш, як втихають в тобі соки і судинами стікають в землю. Чуєш, як краєчками жовтіють мислі […]...
37. 3. З НАМИ БОГ Вочеловічивши себе, Ти одночасно нас вобожив, вложив у душу неба голубінь, скарав надією і тугою за божим. Вочеловічивши себе, Ти […]...
38. РУТА Р. Е. Листопадні зорі неприхильні до любови. Падаючи, відмежовують себе від неба і людей від себе. Пробираючись крізь зорі, затрачаю […]...
39. РІЗДВЯНІ ВАКАЦІЇ Там верби золоті й дзеркальні ріки, де стигнуть колихливі тіні риб, там у криницях зорі, мов горіхи, і скрипки перестудженої […]...
40. ДВА ТИЖНІ Два тижні як ми мовчимо Два тижні як ми чужі… Чи були ми коли так нестримно злими Скажи, скажи? 25. […]...