ВИСТАВКА ДИТЯЧИХ МАЛЮНКІВ У ПАЛЕРМО
Серед блюзнірства, визиску і скверни,
Яких тут людям доля відміря,
Є трохи світу нашого в Палермо,
Що притулився біля Кобзаря.
До тої Кобзаревої оселі
Через кордони, стужі та громи
Злетілись птахи – аркуші веселі,
Мережані вкраїнськими дітьми.
Безмірний вир химерій і фантазій,
Манера, колір – в автора своє,
І все ж, як мовлять, тему в кожнім разі
Художнику оточення дає.
Трава і квітка, сонечко пречисте…
І мама, як грибочок під дощем…
Та міріади зір – вечірнє місто…
Та космонавт, закутий в гермошлем…
Оцей малюнок найпростіший – школа,
А той он – диво-птахове пірце,
На третьому – зійшлися діти в коло,
Четвертий – гуцулятко з топірцем.
А тут, щоб якміцніше, – по металу
Карбовано не бомбу, не меча:
Сюжет “Мені тринадцятий минало…”
Осмислює по-своєму хлопча.
А ще цікавість викликає щиру
Домашній довгоногий білий птах –
Неначе філіали Ради Миру,
У нас лелечі гнізда на хатах.
І Шапочка Червона, й з нею друзі,
Бабуся – як богиня доброти…
Вовки зубасті бродять по ярузі,
В оселю не насміляться зайти.
Відвідувачі… Очі, світла повні.
Засвідчують, школярики-митці:
Брати і сестри ваші англомовні
Вклонялись вам за витвори оці.
Пашіло літо. Червонився обрій.
Плечем сягнувши надвечірніх хмар,
Промовив стиха: “Добре, діти, добре…” –
Шевченко, всюдисущий наш Кобзар.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)