Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Двійко дитячих очей…”

Двійко дитячих очей
Їх помирити хотіли.
Як вони тоскно синіли –
Двійко дитячих очей!

Він пакував чемодан.
Біла сорочка упала.
– Татку, – дитина сказала.-
Ти не складай чемодан.

Він зупинився на мить.
Ніжно і гірко всміхнувся,
Потім нараз повернувся,
Став нерішучим на мить.

Слово шукав – не знайшов,
Руку поклав на голівку,
Глянув із болем на жінку, –
Рушив, а слів не знайшов.

Клацнули двері за ним,
Жінка услід заридала.
– Мамо, – дитина сказала, –
Не побивайся за ним.

Двійко дитячих очей
Довго журитись не вміли.
Що вони ще розуміли –
Двійко дитячих очей!..

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

“Двійко дитячих очей…” - ЛУКІВ МИКОЛА