Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



СОКОЛИК

Ішов п’яний серед ночі. Добре десь напився!
Раптом бачить: повний місяць в калюжі відбився.
А п’яному, як малому, усе вдивовижу.
Сів у воду. – На Місяці, – говорить, – посиджу. –
Уздрів сержант міліції опудало п’яне.
– Ви чого-то у калюжі розсілися, пане?
– Не в калюжі я, – п’яниця крутнув головою. –
Я сиджу на Місяці. Ось він, піді мною. –
Сержант глянув у калюжу.
– Добре, – каже, – згода.
Зараз тобі, соколику, пришлем “лунохода”.

1989.


СОКОЛИК - ГЛАЗОВИЙ ПАВЛО

СОКОЛИК - ГЛАЗОВИЙ ПАВЛО