Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







“Чого ви не гаптовані туманом…”

Чого ви, мої вірші, не естрадні,
Чого ви не гаптовані туманом,
Чом догори ногами не стаєте,
Чому не прикидаєтесь байками,
А все якісь такі… як мова матері?
Слова!.. Слова!.. А де вони, скажи?
(І як ти, мовиш, не знайшовши слова?)
Шукай їх, і грани, і возвеличуй.
На знахідку ж не дуже покладайся,
Бо те твоє, яке в тобі живе…
(Один позичив слово напрокат,
Одяг його у галасливу чесність –
Худа англійська леді у запасці! –
А театральність видно за версту.
Немовби то уже й не наше слово,
А так собі – переклад незугарний…)
…Бо те твоє, яке в тобі живе!
Його скажи, неначе вперше мовиш,
Неначе мати (коли воду п’ють
Коло криниці влітку люди спраглі):
– Доброго здоров’я пивши… –
А ще нехай у тебе буде слів,
Як зерен тих, коли колядувати
Удосвіта ішов ти по хатах
І щиро переконував дядьків,
Яка то добра з медом паляниця,
А як суха, – то, звісно, не така…
О, як любив я щедро посівати!
…А що коли із зерен-слів моїх
Зберуться критики зварити кашу?
Все, що посіяв, гарно позбирають.
Товкатимуть шмалко, аж густиме ступа…
Заварять і скуштують, щоб сказати:
– Не те, не те, колеги, не модерн…
(А я стоятиму і чутиму:
В мені
Ворушаться слова,
Мов проростають зерна).

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,50 out of 5)


“Чого ви не гаптовані туманом…” - БРОВЧЕНКО ВОЛОДИМИР