“Чого ти, ялинко, прийшла…”
Чого ти ялинко, прийшла
У гомін і клекіт майданів
Із гаю, що біля села,
Із білих снігів і туманів?
Стояла б у ньому віки
В заметах і травах по крону, –
Невже спокусили таки
Гірлянди вогнів із неону?
Чи, може, боялась життя
Прожить в глушині непримітно?
Зелене наївне дитя,
Чого ти прибилось у місто?
…Ялинка стоїть і мовчить,
Втішає і душі, і лиця,
А поряд машинно гримить,
Залізно вирує столиця.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Related posts:
- “Чого мені тяжко, чого мені нудно…” Чого мені тяжко, чого мені нудно, Чого серце плаче, ридає, кричить, Мов дитя голодне? Серце моє трудне, Чого ти бажаєш, […]...
- НА БЕРЕЗІ БЛАКИТНОГО І ЗЕЛЕНОГО МОРІВ Моря – зелене та блакитне. Зелене в обріях стоїть. Блакитне над зеленим квітне, іскриться і палахкотить. Зелене – жайворонком сяє, […]...
- “Для чого в світі живемо…” Для чого в світі живемо, Народжені для чого? Важке історії ярмо, Всі впряжені у нього. За днями дні – роки […]...
- “Чого ти, козаче, чого ти, бурлаче…” Чого ти, козаче, чого ти, бурлаче, Як вітер осінній в діброві заплаче, Головоньку схилиш, слізьми обіллєшся, Від думки, від горя […]...
- “Он чого ти почорніло…” “Он чого ти почорніло, Зеленеє поле?” “Почорніло я од крові За вольную волю. Круг містечка Берестечка На чотири милі Мене […]...
- “Прийшла! Таки прийшла нарешті…” Прийшла! Таки прийшла нарешті! А я вже думав, що минеш ти Мене в мойому барлозі! – І знову став я […]...
- “Чого загнав мене, могутній Боже…” Півмодерністам Чого загнав мене, могутній Боже, У зайвий світ, між марних віршників, Що світять близнами з обох боків, – У […]...
- “Прицокало, прибилось, притекло…” Прицокало, прибилось, притекло, Припало, пригорнулось, причинилось, Заплакало і – никма утекло Чорняве полум’я з печальними очима. До телефону – він […]...
- “Прийшла брехня, прийшла і стала…” Прийшла брехня, прийшла і стала, І п’яні очі у брехні. Вона в житті святе стоптала І душу зранила мені. І […]...
- “Чого ж ти, море, та розхиталося…” Чого ж ти, море, та розхиталося, Мов колиска новенька, Чого ж ти, серце, та розридалося, Мов дитина маленька? Як тяжко […]...
- “Чого вночі сміявсь? Ніхто не скаже…” Чого вночі сміявсь? Ніхто не скаже – Ні Бог, ні демон; відповідь ясну, Коли на мене смуток наполяже, Лиш серце […]...
- “Чого вода каламутна…” Чого вода каламутна – Чи не хвиля збила? Чого ж я смутна, невесела, Чи не мати била? Мене ж мати […]...
- ЧОГО Ж ВОДА КАЛАМУТНА Чого ж вода каламутна, Чи не хвиля збила? Чого ж і я така смутна, Чи не мати била? Чого ж […]...
- “Чого я ходжу до причалу…” Чого я ходжу до причалу? Адже нікого не чекаю. Адже ні рідні, ні знайомі – Ніхто мені не обіцяв, Що […]...
- ВЕСНЯНІ ДОЩІ Пам’яті Володимира Сосюри Голубі опівнічні дощі, Оповите туманами місто. У під’їздах – ніде ні душі, З-поміж хмар переблискує місяць. А […]...
- “Часу завше не стача…” Часу завше не стача, І трудам кінця немає. А життя, немов свіча, Непомітно догорає. Так воно і догорить, Тихо згасне, […]...
- “Чого являєшся мені у сні?..” Чого являєшся мені У сні? Чого звертаєш ти до мене Чудові очі ті ясні, Сумні, Немов криниці дно студене? Чому […]...
- “чого тобі, зимо: з полону ідемо…” чого тобі, зимо: з полону ідемо. подовшало розмов, як вигинів на карті. окріпли гражди слів у кутиках розмов, як патетичний […]...
- НАРОДЖЕННЯ СЛОВА У сонці-слові плаче дитинча. У цю хвилину, чисту і велику, Те немовля заходиться од крику І світ чудується: як довго […]...
- “Був день – пам’ятаєш плазу чого змія?..” Був день – пам’ятаєш плазу чого змія? – виткий, холодкавий, похітливий весь. Імення твоє було інше, Маріє, а клен той […]...
- “Чого ти приходиш до мене уранці, удень і вночі?..” Чого ти приходиш до мене уранці, удень і вночі? З’являєшся в полі. З’являєшся в лузі. В діброві. То, наче листочок, […]...
- Я БАЧУ Й ВІДЧУВАЮ ВСЕ Я бачу й відчуваю все Та мало розумію, Звідкіль, куди Життя несе, Сказати не умію. Мале, наївне немовля В Природи […]...
- В казематі (“Чого ти ходиш на могилу?..”) V “Чого ти ходиш на могилу? – Насилу мати говорила. – Чого ти плачеш ідучи, Чому не спиш ти уночі, […]...
- “Я знаю, від чого я гину…” Я знаю, від чого я гину. В годину крикливу й глуху я крові чужої краплину не злижу, як звір, на […]...
- “Червона калино, чого в лузі гнешся?..” Червона калино, чого в лузі гнешся? Чого в лузі гнешся? Чи світла не любиш, до сонця не пнешся? До сонця […]...
- “На залізничній станції Красне…” На залізничній станції Красне В передріздвяний день посеред снігу, Наряджена в убрання нерясне, Засвічена ялинка, як утіха. В цій каші […]...
- “Дуби похмурі й мовчазні…” Дуби похмурі й мовчазні, Берізки світлі і веселі І рясту першого пастелі У чорнолісій глушині – Усе таке святе мені, […]...
- “Ти знов прийшла, щоб всі чуття холодні…” Ти знов прийшла, щоб всі чуття холодні Вогнем страждання запалить, Ти знов прийшла, щоб всі страшні безодні Душі моєї розбудить… […]...
- “Чого ви не гаптовані туманом…” Чого ви, мої вірші, не естрадні, Чого ви не гаптовані туманом, Чом догори ногами не стаєте, Чому не прикидаєтесь байками, […]...
- ПЕРЕВАЛ Рік іде. На шляхи і стежинки він ступає услід за людьми. І цокочуть секунди-сніжинки на дзвінкім циферблаті зими. Від снігів […]...
- “Чого я прагну?.. Бурі, грому, див?..” Чого я прагну?.. Бурі, грому, див?.. Торнадо?.. Безпощадного цунамі?.. Моя любове, радість розбуди І запали веселку поміж нами. Бо що […]...
- “Чого кипить химерна кров…” Чого кипить химерна кров? Чого палає серце дике? Кипить, бунтується, горить, І в серці горенько велике? Химерна кров кипить-горить: Бо […]...
- “Для чого ми отут – під вічним небом…” Для чого ми отут – під вічним небом? На оцій землі, невічні, – нащо ми? Горить багаття. Світиться береза, Береза […]...
- “За літом літо, літо літо лове…” За літом літо, літо літо лове, Чорніє ніч, де вчора день ходив. І сивіє життя, як поле ковилове, Як дивне […]...
- “Прийшла ти до мене, пречиста любове…” Прийшла ти до мене, пречиста любове, і вирвала з вуст моїх з коренем слово, і подихом горло порожнє спалила, гукнути […]...
- “Знов чомусь прийшла хвилина смутку…” Знов чомусь прийшла хвилина смутку. Попрямую у вечірній ліс. Запалю солдатську самокрутку Над окопом, що давно заріс. Ні, життя легкого […]...
- БЕЗСОННЯ Чого не спить воно, оте вікно, – у небі ночі та й одне-єдине? За що катує полум’ям воно когось там […]...
- СМЕРТЬ І ЖИТТЯ “I зерно мусить вмерти, щоб дати В життєдайному житті життя.” Євген Маланюк Земне буття – вагітне лоно СМЕРТИ, Що в […]...
- ЯЛИНКА Далекі дні, похмурі дні Розвіялись, як дим. Та не забудь тих днів мені, Коли я був малим, Коли у панському […]...
- “Ой, заграло небо, ой, заграло…” Ой, заграло небо, ой, заграло – От червоне, золоте, а от зелене. Тундра тиха, тундра добра стала, Як рахманні, як […]...