Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







“Був день – пам’ятаєш плазу чого змія?..”

Був день – пам’ятаєш плазу чого змія? –
виткий, холодкавий, похітливий весь.
Імення твоє було інше, Маріє,
а клен той же самий – він знову воскрес.
І легко було нам траву розгортати,
солодку суницю шукати на двох
й не знать, що за нами пильнуються чати,
що погляд хижацький до спини присох.
Пригадуєш, яблука в круглих долонях
і трепет, що пальці негнучі пойняв,
і цвів понадміру спалахнутий сонях.
Він вдруге зацвів… і обсипавсь на днях.
Хіба ж все минулось?.. Ще ж літо триває,
і трохи відсунуто пам’ять вперед.
Давай, мабуть, зійдем з п’янкого трамвая
і птиць паперових пошлемо у лет.
І, може, ще знайдемо ягоду пізню,
оту солодинку, що зводить уста?..
Дві стежки в траві протолочено різно,
і ягода в жменях… та тільки не та.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,50 out of 5)


“Був день – пам’ятаєш плазу чого змія?..” - МОВЧАН ПАВЛО