Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







“Коли у тузі вічної розлуки…”

Коли у тузі вічної розлуки
супутник людям голос подає, –
я думаю – у точності науки
яке мистецтво і натхнення є!
Ані строфи сумнівної, ні слова,
ані одного зайвого рядка…

А скільки в нас поезій випадкових
з нічого й ні для чого виника!
Байдужих слів металу нетривкого,
думок затертих
і порожніх слів…

Зроби супутник із добра такого, –
напевно, вище носа б не злетів.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,00 out of 5)


“Коли у тузі вічної розлуки…” - КОСТЕНКО ЛІНА