Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







“Заінилось, посивіло, збіліло…”

Заінилось, посивіло, збіліло…
В саду лежить притишена зима.
Заколисати хоче душу й тіло,
А душу й тіло пломінь обійма.

Бо ступиш крок, і снігу щебетання
Тобі весняну думку позове
Про те, що знов зведеться до буяння
Усе земне, ростуче і живе.

Світанок, звісно, збудять треті півні,
І відлетить за обрій білий птах…
На котрусь весну ми на вищім рівні
Повторимось в онуках і синах.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,50 out of 5)


“Заінилось, посивіло, збіліло…” - БРОВЧЕНКО ВОЛОДИМИР