Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



13. ЛІКУВАННЯ

Увійшла стара бабуся.
– Відпочиньте.
Я журюся,
Що Івасик зліг.
Так стогнав, як витягала
Дерези колючі жала
Із набряклих ніг.

– Що ж це з ним? –
пита старенька.
Заломила руки ненька,
Мовить плачучи:
– Натомивсь Івась з дороги,
Натрудив маленькі ноги,
З Куцівки йдучи.

Я ж його сама послала
Поліцаям на поталу.
Врядників нагай
Різонув Івася в спину.
Він тікав у двір до тину,
Впав десь за сарай…

З переляку крик раптовий.
Пес зірвався ланцюговий.
В дерезу прибіг.
Доки вчули добрі люди –
Рвав одежу, ранив груди,
Не минув і ніг.

– Постели ослін.
Водиці
Лий у миску, молодиця,
Свічечку страсну
Приліпи отут ізбоку.
Дай-но ложечку глибоку –
В чарку я плесну

З подорожника відвару,
Щоб не було в тілі жару.
На свячений ніж.
Підігрій у кринці воску,
Вимивай його у ложку,
Коржиків наріж.

Прикладай на пухле тіло,
Щоб в суглобах не боліло,
Встанеш, орле мій…”
Над Івасем похилилась,
Все шептала та молилась.
У журбі німій

Мати сльози утирала.
Баба лихо заклинала:
“Хлопця відпусти:
Геть зійди з кісток ломота,
На пустелі, на болота,
На очерети!”

Тричі сплюнула в кочерги.
“Слухай, ненько, все по черзі:
До схід сонця, врань
На свячений ніж, на лезо
Бери кашки із берези,
Прикладай до ран.

Прощавайте!
Не журися.
Пантелеймону молися –
Видужа Івась.
Коли буду я здорова,
То й послухати готова.
Ще прийду до вас.”

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

13. ЛІКУВАННЯ - БЕЛЬСЬКИЙ СИДІР