Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







04. УРЯДНИК

Небавом у центр придибав.
Ось і врядника садиба.
Дім на видноті,
Дах із бляхи, мур кам’яний,
Щоб сторонній не заглянув;
Зарості густі

Дерези понад провулком.
У дворі тім – птиці гуком,
Двоє штучних плес.
Шумно гаркають індики,
На дроті – звірюка дикий –
Волохатий пес.

Тин щільний, не вшипиш пальця,
Брама – наче у державця
Чи в монастирі.
Та її у свято й будень
Обминають добрі люди
Геть на пустирі.

Підійшов Івась до брами,
Стукнув кволими руками,
Слух напружив, зір.
Став гарчати пес і злиться.
Вийшла згорблена служниця
І впустила в двір.

Був у врядника він двічі.
Заглядав йому у вічі –
В них – злоба і лід…
“Тут постій” – сказала служка.
Ворухнулась тіні смужка.
Він здригнувсь і зблід:

На дроті рвонувсь песюга.
Ось минула хвилька, друга,
Служка: “Йди” – кива.
Став Івасик на порозі.
“Жди” – промимрила невдовзі
Чорна голова.

Щось шукала на папері
І не глянула на двері.
Спинка крісла з дуг
Раптом глухо заскрипіла –
То вмощав зручніше тіло
Сам Дем’ян Бордюг –

Врядник сьомої дільниці.
Звузив він очей зіниці,
Губи потягли
Люльку.
Курево в ній тліло.
Все тут згарями смерділо,
Наче із кагли.

Чуб стирчав, як пасма щіток,
Пика – з добрий підрешіток.
Кров у ній горить.
Шрам під носом від розрізу –
Вус один стирчить донизу,
Інший – догори.

На руці немає пальця:
Видно був Дем’ян в бувальцях.
Як старий тарган,
Вусом водить підозріло.
Йвась зирнув набік несміло:
На столі – “наган”,

У кутку – крива шаблюка.
Острогами врядник стука.
Раптом як ревне:
“Батько де?!”
“У полі косить”
“Хто ж отак пакети носить?!
Гаєте мене!

На пакет, розносну книгу.
Батько хай бере гирлигу
І мерщій у стан.
Я йому підправлю писка!
Щоб до вечора розписка
Тут була…
Я пан

На дільниці. Не дозволю
Наймитам чинить сваволю.
Марш! Не жалуй ніг!”
Лиш Івасик обернувся –
Провела його бабуся.
Він побіг, побіг…

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,50 out of 5)


04. УРЯДНИК - БЕЛЬСЬКИЙ СИДІР