Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






10. ВТОМА

Ліг Рябко, нервово диха.
Двір порожній… в хаті тихо.
Став хлопчак, замовк.
Певне, всі на полі зранку:
Квочка сіла біля ганку:
На дверях замок.

“Косарів діждати мушу” –
Йвась сказав, пішов під грушу,
Ліг на згребів сніп.
“Ох… нарешті… Я вже дома.”
Розлилась по тілі втома.
Мить – і він захріп.

Ніч розсунула завісу –
Виплив місяць із-за лісу
В неба височінь.
Сон постлався вулицями,
Лиш мелькне поміж хатами
Кажанова тінь.

Кумів лан “за борг” косили.
Працювали що є сили
Молоді й старі.
Вже “Чепіг” зійшло сузір’я,
Як ступили на подвір’я
Наші косарі.

Спать вкладалися на возі.
Мати бігала в тривозі
Кликала: “Івась!..”
Мирно спав він. Біля нього
“Розносная” вістового
В бур’яни вплелась.

“Ось він… “Взувся” бач як хитро.
Неси в хату його, Дмитре,
Підстели сінця.
Змалку трудить ноги бідні…
Злидні ж наші невивідні.
Клопіт без кінця.”

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 5,00 out of 5)

10. ВТОМА - БЕЛЬСЬКИЙ СИДІР