“І невже ж це правда, що напередодні…”

Related posts:

1. “Невже твої уста-коралі…” Невже твої уста-коралі У моря щастя я знайду?.. Невже твої гадюки-руки Мене, як лози, обів’ють?.. Невже мене чекають знову Зітхання, […]...
2. “Невже тобі забудеться – колись ми…” Невже тобі забудеться – колись ми, йдучи між полину і сокирок, читали неба сині афоризми, які світилися поміж хмарок? Невже […]...
3. НЕВЖЕ? І У табунах людинозвірів Живуть самиці і самці, Гібриди зміїв і вампірів, Їх сила й розум – в кулаці. Пильнуйте, […]...
4. “Невже це ти, богине давніх днів…” Невже це ти, богине давніх днів? Невже це ти, моє весняне мево, Чий образ у мені відпломенів Ще як братались […]...
5. “Всюди нівечиться правда…” Всюди нівечиться правда, Всюди панує брехня, В ваших лиш сердцях, о браття, Най не постане вона! Там ви для правди […]...
6. “Невже це ви? Даруйте, не чекав…” Невже це ви? Даруйте, не чекав. Присядьмо. Помовчімо. Пригадаймо. Усе життя я тільки вас кохав, Крізь все життя проніс любов […]...
7. “Невже празниковий розходиться люд?..” Невже празниковий розходиться люд? Не свято, а битва. Я можу молитись Тобі тільки тут, хоч це – не молитва. Не […]...
8. “Напередодні свята…” Напередодні свята, коли люди метнулися по крамницях, виносячи звідти шпроти, смажену рибу, шинку і горілку з перцем, якийсь дивак, обутий […]...
9. НЕВЖЕ? По широких степах України І по різних далеких кутках Ми згинаєм робітницькі спини І тримаєм всю працю в руках. Тільки […]...
10. НАПЕРЕДОДНІ Олегові Ш I Коли приходиш ніжний і шумкий, І дзвоном слів перетинаєш спокій, Мені здається – весняних потоків Пливуть бурхливі […]...
11. ПІД КОЛЕСАМИ ЧАВУННИМИ …Срібна паморозь над скронями Заіскрилась… зацвіла. На чолі від бур, від холоду Чорна-чорна борозна. Це від горя, що замолоду Довелось […]...
12. ДО ПРАЦІ Праця єдина з недолі нас вирве: Hумо до працi, брати! Годі лякатись! За діло святеє Сміло ми будему йти! Праця […]...
13. “Відшаруділо під ногами листя…” Відшаруділо під ногами листя, І віджурилось небо журавлями. Осінній смуток овіває лиця, І холодок прощання поміж нами. Невже це – […]...
14. НАПЕРЕДОДНІ Прозорінь просені – небес безмежний повів – Ще огорта тебе, моя земна красо, Та клен охляв і не красується красоля […]...
15. НАПЕРЕДОДНІ Спахає північ. Як луна століть, Сурмлять сичі над урвищем бездонним. До Жовтих Вод нестриманим розгоном Пливуть полки – мов грози […]...
16. ГРИЗУН У Матвія Гризуна двір є і садиба. Він по дворищу своїм, мов куркулик, диба. Очі жиром запливли, потонули в салі. […]...
17. ПРАВДА І прийшла вона, і сказала, Охопивши могильний мох: – Я всі сльози твоїх злизала Із потрісканих щік епох. І в […]...
18. ПРАВДА – Скажи мені, моя мила, Де місяць днує, А я тобі скажу правду, Де правда та є. – Хіба в […]...
19. ПРАВДА Мене навчала мати ще колись: Як виростеш, моя мала дитино, То мудрим будь і мужнім будь в житті. Скупі два […]...
20. ДІВОЦЬКА ПРАВДА Сонце вставало; крізь на небі чисто, Де-не-где хмарка гуляла на волі; Тихо в дуброві, тільки ледве листом Щось розмовляла висока […]...
21. “Шипиш…” Шипиш… Ти – войовит. Віки тер єретиків. Ти – щит. Живи ж. Я – цар під роями рим’я, орд… і […]...
22. СОЛДАТСЬКА ПРАВДА Сто ночей молилися і днів і з війни діждалася Миколки. Мав у грудях він аж три осколки, а на грудях […]...
23. ТІЛЬКИ ПРАВДА Стрепенулися вії, мов два крила: – Пустіть! Я не хочу пити калинової крові! Зареготалася лісова луна І п’яний вітер поволікся […]...
24. ЩИРА ПРАВДА – Братоньку, що і святіше й дорожче тобі на сім світі? – Щирая правда, коханий; ніколи її не зневажу. – […]...
25. “Свобода й правда – горді дві колони…” Свобода й правда – горді дві колони, Що йдуть у наступ – війська на чолі! Така потуга, знявшись від землі, […]...
26. “Це не чудо, це чад, мені страшно такого кохання…” Це не чудо, це чад, мені страшно такого кохання. Чорна магія ночі, скажи мені голосом рік – ця тривога, ця […]...
27. ДІД УМЕР От і все. Поховали старезного діда, закопали навіки у землю святу. Він тепер вже не встане і ранком не піде […]...
28. “Не знаю, як це почалось…” Не знаю, як це почалось. Прийшов, намовив мені хтось? Чи серце схаменулось: – “Мало!”? Чи щастя весен заблукало? Навкруг долини […]...
29. МІЙ ШПИТАЛЬ Abyssum abyssus invocat! Ruysbroek Admirabillis Безодня смерти і безодня життя спіткались на межі, а на лезі її сьогодні знова нап”ятий […]...
30. МОСКОВІЯ Стоїш з украденим ім’ям, Напівтатарка, напівфінка. Жахає свистом Солов’я Билин осквернена сторінка. Живеш, мов злодій на горбі, І косиш око […]...
31. “Зронила шиття…” Зронила шиття і навіть не глянула долі. Про нитку найтоншу не знає найтонше єство. І чорна коса, як ворон на […]...
32. В КУЗНІ Аж ген з-за мосту, з-за ставка Де мріє сад крислатий, Колгоспна кузня заклика – Ну, як не побувати? Там дзвінко […]...
33. ВЕЧІРНЄ Мить по заході сонця. Монотонно шумить очерет, І трава, мов сонна, Хилиться, клониться… Спить степ. Зеленою лінню, Розтопленим оловом Пливе […]...
34. АНТИТЕЗА Не вірю я громовідводу, Не захистить мене від бід і не прикриє у негоду холодний цей громовідвід. Його підносили до […]...
35. “Моя гріховнице пречиста…” Моя гріховнице пречиста, Моя лілеє на багні, Чужі обійми, як намиста, Ти познімала при мені. І знов, як у дитини, […]...
36. “Пильніше й глибше вдуматися в себе…” Пильніше й глибше вдуматися в себе… Ти звівся й стверд у лютій боротьбі, З кісток і тріщин викладений склепе, Маленький […]...
37. ІІ. “Вороногривий кінь…” Вороногривий кінь Махнув розхристаним хвостом. На землю впала чорна тінь, Лежить земля хрестом. Хрестом – З опльованим Христом. Зареготався день, […]...
38. АВТОХТОНИ Нелегко зберегти солідний тон Для мене – несолідної людини: Отак почуєш слово “автохтон” – І лізь у словникові холодний. Блукаючи […]...
39. МИКОЛА ЗЕРОВ. 1937 ці надужито кволі небеса – їх сонна міць навздогадки бісила. яка зима! яка душа красива мій наголос від голосу спаса… […]...
40. ПРО ДУШУ НЕ МОВ МЕНІ Про душу не мов мені, мила, Подай коралеві уста, Рам’ям обвинися щосила, Красуне, сміхуне пуста. Я в душу красуні не […]...