НАПЕРЕДОДНІ

Related posts:

1. ЛЬВІВСЬКІ ГОЛУБИ Тінь чорна стрімко падає униз – то білий голуб так злітає вгору. Проспект пташиний, сонячний карниз вінчає строгі лінії собору. […]...
2. РІВЕНЬ… ЧИ ПОКАЗНИК Курять курви в бруднім туалеті, Курять курви в під’їздах брудних. І стає очманілий від лих Лютий вік наш у бронежилеті. […]...
3. ГАЗЕЛА Чого душа моя тремтить, вібрує, як лист тополі? Тільки до сонця, а не до мене, – як лист тополі? Мене […]...
4. НАПЕРЕДОДНІ Олегові Ш I Коли приходиш ніжний і шумкий, І дзвоном слів перетинаєш спокій, Мені здається – весняних потоків Пливуть бурхливі […]...
5. ТАЖ МАГАЛ Злітає в небо Таж Магал – Як гін вогню, як сяйва шквал. Втілившись ревно в білий мармур, Дзвенить окрилений хорал. […]...
6. СВЯТО Об’єднані радістю люди, Зливаються пісні і сміх. І щастя виповнює груди, І падає, падає сніг. У парках лунають оркестри, Ялинки […]...
7. ГРАЮТЬ В ДРИМБИ ВІТРИ Грають в дримби вітри, Грають в довгі ночі теменні, Грають в дримби майстри Безіменні. Грають в дримби, добре грають, І […]...
8. НАПЕРЕДОДНІ Спахає північ. Як луна століть, Сурмлять сичі над урвищем бездонним. До Жовтих Вод нестриманим розгоном Пливуть полки – мов грози […]...
9. “Напередодні свята…” Напередодні свята, коли люди метнулися по крамницях, виносячи звідти шпроти, смажену рибу, шинку і горілку з перцем, якийсь дивак, обутий […]...
10. “І невже ж це правда, що напередодні…” І невже ж це правда, що напередодні Вічної руїни, певного кінця Освітило сонце на краю безодні Променем надії змучені серця? […]...
11. Занепад Києва Умирає, гасне Київ, Сонце нашої землі, Не пливуть уже до його Ні човни, ні кораблі. Не пливуть Дніпром у море […]...
12. “Ліс на хвилину примовк…” Пам’яті Василя Плюща Ліс на хвилину примовк, Ані шелесне завмерши. Падає жовтий листок – Перший. Де ще там той листопад! […]...
13. “Падає листя…” Падає листя – дні облітають з вічності. Падає листя на лиця – поморщене листя… Крутиться наша земля – віхола в […]...
14. “Жовтий лист із клена падає…” Жовтий лист із клена падає На прижухлу мураву І нагадує, нагадує, Що не вічно я живу. Що й моє життя […]...
15. СМЕРТЬ ПІДКОВИ Втискалась Руська тихо і непевно на спрагнений видовищний майдан, в строкате радістю і гнівом пекло, до злого полиску кайдан. І […]...
16. МІЙ САД Не знав блискучих фарб весни Мій серед міста сад – Припали пилом ясени, Трава, лапастії клени І осокорів ряд. Я […]...
17. “Злітає сукня і сорочка…” Злітає сукня і сорочка, Злітає ліфчик, як мотиль… І сиплеться із колосочка Зерно божественних зусиль. Зерно таємного творіння, Що з […]...
18. ТІНІ Близькі обличчя линяють На подіб’я печерних малюнків, Листків папірусу Та плинних хмар, що під вечір Топляться в золоті, Міняючи свої […]...
19. МІСТЕЧКО ПІД ГОРАМИ Не грюкають стрімкі трамваї, На грають вранішні гудки, Фабричних брам не відчиняють Закурені робітники.- Тут тихо й мирно, Спить містечко […]...
20. КОЛГОСПНИЙ ВАЛЬС Де синь стоїть над краєм, Де в росах далина, Ізнов шумить врожаєм Колгоспна сторона. Люба, нам з тобою врожаю моря, […]...
21. Тонкого сну знакоме відображення тонкого сну знакоме відображення на дні ріки – чи доживеш до дна немов провини порскають ображено ламкі комахи з білого […]...
22. “Там дзвонять на вежах…” Там дзвонять на вежах. Там дзвони кричать у безмежжя! Там червоно-червоно. Червоно, без меж! – Там попруги пожеж Усе небо […]...
23. ЧАЙКА Де на твердиню скелі напролом Прибій жбурляє хвиль гримучі брили, Там чайка-цяточка прудкі розп’яла крила, Зліта і падає, черкаючи крилом […]...
24. ГРУДЕНЬ Порожні гнізда, холодний вітер, Пливе рікою останній лист. Спить чорна хмара на чорних вітах, Спить, наче хмара, старезний ліс. Оце […]...
25. “На черный бархат лист кленовый…” На черный бархат лист кленовый я, как святыню, положил: лист золотой с пыльцой пунцовой между лиловых тонких жил. И с […]...
26. Хвилина Хвилина – що робити з нею?! На те вона і є хвилина. Спливе і стане нічиєю, Немов на обрії хмарина. […]...
27. ТАЯНКА В ТАНЦІ Ступнула ніжка на поміст – І пальці рук, як полум’я, ряхтять. На повний зріст Квітчасто ставши, рій заклять Вона випростує, […]...
28. “ТАКИМ – БУВА – НАРОДЖУЄТЬСЯ ВІРШ…” Таким – бува – народжується вірш, Де кожне слово знак, а не лише ознака. Поглянеш ранком і очам не віриш: […]...
29. “Відцілувалося, як відкувалось…” Відцілувалося, як відкувалось, Хоч і не виспавсь ячмінний колос – Осені синій і жовтий колір – Осінь до серця тихо […]...
30. “Там, за рівниною голою…” Там, за рівниною голою, кров’ю світанок набряк. Бачу: охоплений полум’ям крутиться в полі вітряк. Вітром високим роздмухане, полум’я крила жере. […]...
31. ГАДЖУГА Нарешті й гори вибрели з туманів – Поширшав світ, поглибшала блакить. І тихо так. Лиш з урвища на грані Струнка […]...
32. ОСЬ ІДУ ПО РЕЙЦІ Ось іду по рейці і хитаюсь, Чи дійду до краю, чи впаду, Ліс ліворуч, мов зелений заєць, Задивився на мою […]...
33. СТАРОВИННИЙ ВАЛЬС Падає листя, падає, В золото світ убравсь. Хто там кого там згадує? Давня платівка. Вальс. Котяться хвилі. Колами. Скільки ж […]...
34. Наближення зими у всьому серце чує Наближення зими у всьому серце чує: і в шелесті листків, і в вітрі, і в стежках, що ждуть, коли блакить […]...
35. Allegro У ліхтарні всесвітнього міста ростуть голоси як липи на еспланадах кав’ярень Хаос камінь огонь і над усім – архангельська труба […]...
36. “Загнуздані…” Загнуздані крижасті ясени дрижать і рвуть гнуздечки вітру. День вкопаний. По щиколотки в землю. Верба, мов день, обчухрана, ребриста, прорвалась […]...
37. ВОГОНЬ НА ОБРІЇ Град зірвався, гострий, наче кремінь, На байрак опівдні впала темінь. Де шукать розжохканих корів? Їх, таки зібравши, після грому Кожну […]...
38. “Туман, туман… Як бинт до гнійних ран…” Туман, туман… Як бинт до гнійних ран. Чи сонце вигляне хоча б у травні?.. Коли на вишки падає туман, Ми […]...
39. “ВЖЕ ДЕ-НЕ-ДЕ ПОПОЛОТНІВ…” Вже де-не-де пополотнів Лапатий лист на сикоморах, Мойого червня тридцять днів На календарний стерто порох. Мені медових вечорів Приносить липень […]...
40. Гасне день Гасне день, Туман долину слонить, В садах біліє цвіт вишень, Між листям вітер дзвонить. Прийде ніч, Така багата в чари, […]...