Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



ВМИРАЮТЬ ПОЕТИ

Вмирають поети в душі,
а потім в лікарнях вмирають.
Ховають спочатку вірші,
а потім поетів ховають.

Поету копають яму.
Коли – знає тільки він сам.
В поезії білі плями,
на серці ще більше плям.

В машині, за місто як сніг
вивозять на третій швидкості.
Глузують із друзів їх,
немов з історичної рідкости.

Кати над труною щось мимрять…
Важка їх діймає турбота:
як тільки поети вимруть,
не стане катам роботи.

На Байкових зимних схилах
капають сльози удавані.
І сняться поетам в могилах
на півночі зими недавні.

І білі ведмеді, ватра,
земляцьких кісток опилки…
Поетів не стане завтра –
залишаться члени Спілки.

І як нам з-під криг тоді виплисти,
і хто нас запалить, хто?!
Он знову на третій швидкості
помчало когось авто…

(з самвидаву 70-х років)


ВМИРАЮТЬ ПОЕТИ - ХОЛОДНИЙ МИКОЛА