Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







Оповідь про старих жінок

Люблю старих жінок
невродливих жінок
капосних жінок
вони знають зворотний бік медалі
любові
віри

паяци-диктатори
приходять і відходять
руки диктаторів
у крові

Старі жінки
встають ранесенько
купують м’ясо овочі хліб
підмітають варять
стоять на подвір’ї схрестивши руки
мовчать

Старі жінки
безсмертні

Гамлет метається
в сітях сумнівів
Фауст розігрує
смішну і жалюгідну роль
Раскольников
замахується сокирою

Старі жінки
незнищимі
вони поблажливо усміхаються

вмирають боги
старі жінки встають як завжди
ранесенько
купують хліб вино рибу
вмирає цивілізація
старі жінки встають ранесенько
відчиняють вікна
виносять сміття

вмирає людина
старі жінки
обмивають покійника
ховають померлих
садять на могилах
квіти

люблю старих жінок
невродливих жінок
вони вірять у життя вічне
вони – сіль землі

боягузтво і геройство
велич і ницість
бачать вони у справжньому світлі

згідно з насущинми потребами часу
їхні сили відкривають Америку
гинуть під Фермопілами
вмирають на хрестах
підкоряють космос

Старі жінки
виходять ранесенько в місто
варять борщі
відчиняють вікна

тільки дурень смієтсья
зі старих жінок
негарних жінок
капосних жінок
адже це прекрасні жінки
добрі жінки

Старі жінки
це священні істоти
це зморщені
висохлі плоди
це згасаючі джерела
це масивні буддійські божества

коли вони помирають
з очей їхніх
викочується сльоза
а на устах скресає
усмішка невинного дитяти.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 4,00 out of 5)


Оповідь про старих жінок - ЛУКІВ МИКОЛА