Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові

“Поети вік малий живуть…”

Поети вік малий живуть,
Згоряють ночами поети,
І слово падає, як ртуть
В тяжку їх славу…і посмертну.

Як ніч – спочинок, благодать,
Як лиш по небу ходять зорі,
Вони в безсонниці горять,
Мов маяки у чорнім морі.

На сон не вибореш права,
Як наодинці із думками,
Думки гризуть тверді, мов камінь,
І творчість – хижа, як сова.

Встигають. Пишуть, як живуть.
І на папір їх шлях по кручах,
І слово падає, як ртуть,
Та особлива ртуть, гримуча.

1969 р.


“Поети вік малий живуть…” - БАБІЙ СТЕПАН