Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові

ЛИЦАРІ ГРААЛЯ

Ми шукаємо Грааля; – не дивіться
На наш убір; один обранець
Ходив в одежі паяца.
Однаково, чи ми йдемо
Під клоччям паразитів на іржавих пнях,
Чи кричимо дзвінко через форум.
Може тільки з багатих на почування снів
Прибув у нас досвід про речі дозвільні:
Грати шалено на велетенськім органі
Над колиханням степів, під сваволею вітру,
Плисти безцільно удвох чистою повінню
Серед осіннії листків і ячання флояр…
Птахи летять в сизий простір, як стріли,
І не один з нас впаде, втомлений пригодами,
Та й шепотітиме терпкими губами: “Святий Граалю…”

– Тільки самотнім тяжко вмирати,
Тим, що не вірять у вічне
Душ побратимство; тим, що не ждали нікого
Ні з одного, ні з другого берега
І зібрали марний плодоспад:
Важко поплине їх ял.

Та ви, живі, піднімайтеся;
І ти йди з ними, бо я не хочу,
Щоб ти стала Зігуною й ридала
Над мертвими, як буря над голими скелями.
Чи знаєш, якою жагою горить гравата,
Як пахне аглая вночі, як ванілія пнеться,
Які ще вінки в геліконій гарячих плетуться для тебе?
Протри свої очі, як синь крізь югу продирається.
Гостри свій зір: там, де сузір’я схилилось
На незапліднені межі,
Високо підносяться башти святої твердині.


ЛИЦАРІ ГРААЛЯ - ВІРА ВОВК