“Вмирають вдови…”

Related posts:

1. ВМИРАЮТЬ ПОЕТИ Вмирають поети в душі, а потім в лікарнях вмирають. Ховають спочатку вірші, а потім поетів ховають. Поету копають яму. Коли […]...
2. “Матері не вмирають…” Матері не вмирають. Матері не сплять. День і ніч матері в узголів’ях стоять Над нашим сумлінням, Над мислями й долями, […]...
3. “Говорили-балакали дві верби за селом…” Говорили-балакали дві верби за селом. Потім тихо поплакали дві верби за селом. А про що, А за чим говорили-балакали, потім […]...
4. УСТИЛУГ Тремтять вогні удалині, Туман клубочиться над Бугом, Бринить росиста сива ніч Над потемнілим Устилугом. Мовчать обидва береги – Дрімає тиша […]...
5. КОРОВИ Вмирають корови голодною смертю, Загнаті із волі в тюрму на мученнє. Як дощ починає – вмирають по сотні, І рев […]...
6. ГОЛОД 47-го РОКУ На широкім тапчані було місця мало – Мама хрестом лежала… Жебрак – із сусіднього села сивий дід Хомко – На […]...
7. 3. КРАХ Як забуття заносить імена (Іще при нашій пам’яті зоріли)… То їх вина. Тут наша невина, Що раптом все отак перегоріло. […]...
8. ВИНА, ДІВЧИНО! Вина, вина, дівчино! Червоного, як кров! Най вип’ю за минуле, За молодість, любов, За мрії, що погасли Від холоду життя… […]...
9. ГІСТЬ якщо колись почуєш що хтось стукає тихо у двері не відкривай скажи – мед ще не зібраний тоді годуй бджоли […]...
10. ЧИТАЮЧИ ПОЕТА “Є світлі розуми, є душі осяйні, Мов ранок молодий, мов заграва багряна. Луна їх голосів – проречиста осанна Серед буденних […]...
11. “Що за епоха була…” Що за епоха була! Нині вона – за горами: Воду бери з джерела, В ліс вирушай за грибами. Хочеш – […]...
12. “Одчиняйте двері…” + Одчиняйте двері – Наречена йде! Одчиняйте двері – Голуба блакить! Очі, серце і хорали Стали, Ждуть… Одчинились двері – […]...
13. МОЇМ НАЙБЛИЖЧИМ I Піду від вас – піду світами, Здвигну собі терем спокою, Сповнюся чорними думками І стану жити сам собою. Піду […]...
14. “Може, справді аж дві душі…” Може, справді аж дві душі Пробуває в грудях у мене. Одна – в золотій іржі, А друга – руно зелене. […]...
15. ПОЇЗД Поїзд мене забере: крізь прочинені двері, не зупиняючись, тихо мене забере, і в вагоні легкім, як Андріївська церква Растреллі, ми […]...
16. ВИХІДНИЙ На мить забутись од роботи, Од клопотів, доріг, вокзалів І слухать хвиль тривожний рокіт І гул віддалених причалів. А потім […]...
17. ТИША, ЩО ГОВОРИТЬ Я знаю, що нема нікого дома, І те, що ти поїхала далеко, Та все ж дзвоню, дзвоню по телефону І […]...
18. “Алая луна…” Алая луна, Алая луна. Загляни ко мне В темное окно. Алая луна, В комнате черно. Черная стена, Черные дома. Черные […]...
19. “Італійська ніч підкралась…” Італійська ніч підкралась, Розлила солодкий чад; Десь здаля луна озвалась Флорентійських серенад. Марить море Середземне, Ледве лащить береги… Щось жагуче, […]...
20. ЖУЧКИ Заграло юне сонце навесні, Збудило потайну світобудову; Прокинулися й ті жучки в стіні, Що слухають душі моєї мову. Я чую, […]...
21. ВІГІЛІЇ XXXII Вхід? Брама смерти? Світловий пілон? Не обрій, а суцільний – в гніздах – хрускіт. Й ледь – річище і тінь […]...
22. МОЛИТВА ЗА ДУШІ ТОПІЛЬНИЦЬ Ми – зводники дівчат, коханці перемовні, ми, що любок міняли, мов квітчасті мушлі, за тих, що нас поїли дурманом любовним, […]...
23. КИЇВСЬКА МЕДИТАЦІЯ Гудуть машини, і щебечуть птиці, Шумлять на вітрі сквери і сади. У велелюднім гомоні столиці Не відчуваєш подиху біди. Вона […]...
24. “Тиха й лагідна ніч на Світязі…” Тиха й лагідна ніч на Світязі. Місяць. Зорі. Човни. Вогні. Сизі сосни. Дуби – як витязі. Води темні та мовчазні. […]...
25. ТІЛЬКИ ПРАВДА Стрепенулися вії, мов два крила: – Пустіть! Я не хочу пити калинової крові! Зареготалася лісова луна І п’яний вітер поволікся […]...
26. БАЛАДА ПРО СТУПУ Гула, гуркотіла, двигтіла епоха, Жила в епосі тітка Мартоха. Епоха петлі зривала з дверей, Жив в епосі дядько Варфоломей. Які […]...
27. “Квадрат супокою…” Квадрат супокою і тиші квадрат, І втиснутий сон у місячні стіни, А тиша надворі стоїть на колінах І зорі, мов […]...
28. Я був на війні! В сорок першім Мені Не було навіть року, І все ж Я був на війні, У бою жорстокім. Я бачив, […]...
29. ДИЛЕМА Ні від себе втекти, ні себе наздогнати, Із собою нелегко, а без себе – це жах, Сновигатись бездумно від хати […]...
30. ЗАСУЖДЕНИМ Як ми можемо жити, сміятись і дихать? Як могли ми чекати – не битись, а спать В ніч, коли у […]...
31. БАЛАДА ПРО ЧУМАКА Плинуть хвилини – за хвилею хвиля, Час набіга – за сльозою сльоза. Віз навантажений кримською сіллю, Тільки ж немає дороги […]...
32. “Відчинімо двері…” Відчинімо двері, Хай погріється, Хай присяде тихо Коло печі Сад старезний, Що тремтить при місяці, В сиву хмару Загорнувши плечі. […]...
33. “Зупинилась тиша тиха і незбудна…” Зупинилась тиша тиха і незбудна, Зупинився в небі вечоровий дим. Не спинись лиш ти, любове моя трудна, Трудним світом білим […]...
34. ПРОХАННЯ Не опускай своїх вій, не проходь, як тінь евкаліпта, Бо ще цвітуть нам на краю неба красолі, Такі гарячі, як […]...
35. “Ціла епоха – пори недовіри і страху…” Ціла епоха – пори недовіри і страху, Вибачте, друзі, за холод… Що, наче молюск, – В скойку ховалась душа (вільна, […]...
36. НАД МОРЕМ Скелястий берег, спокій, забуття, Печери, гроти, голубі затони, Вітрил і хвиль безжурні перегони, Небес і вод заобрійне злиття. Бентежне, щемне, […]...
37. Благовіст Ударив дзвін з далекого костьола, Полинув благовіст над селами й містами, І, як розходяться по тихих водах кола, Дрімотлива луна […]...
38. Добре слухати добре слухати твій голос тише! лишити в душі відчинені двері для твоїх кроків коли зіниць розквітлі келихи наливаються вечором наче […]...
39. “Мені здається, я не знаю…” Мені здається, я не знаю, А люде справді не вмирають, А перелізе ще живе В свиню абощо та й живе, […]...
40. Стояла тиха осінь на землі А я живу. В тінях і плямах сонячних… Прикривши віями очей хмільнистий крик, Я бачу буйножовті вальси соняхів Крізь голубу […]...