ДИЛЕМА

Related posts:

1. ТРЕБА Треба бути сонцем, щоб промінням гріти, Треба буть грозою, щоб громом гриміти, Треба бути вітром, щоб хмари гонити, Треба бути […]...
2. ДИЛЕМА І Не доходь, не доходь до останніх границь, Не стрівайся самотно з кінцем! Повернися назад до живих таємниць Любознавчим юнацьким […]...
3. “Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила…” Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила. Стільки безрадісних днів, стільки безсонних ночей. А тепер я в тебе […]...
4. ПЕРШЕ – СНІП ПО ОБМОЛОТІ Шарада Перше – сніп по обмолоті на покрівлю хати, друге – жінка, ще точніше – материна мати. А коли в […]...
5. “Мріє, наче сніг здалека…” Мріє, наче сніг здалека, Ночі літньої блакить. З ватри голуба смерека Виростає і шумить. На пахучім сріблі сіна Чарка любощів […]...
6. “Ті, що народжуються раз на століття…” Ті, що народжуються раз на століття, умерти можуть кожен день. Кулі примхливі, як дівчата, – вибирають найкращих. Підлість послідовна, як […]...
7. “З’їли ворони сніг…” З’їли ворони сніг, Шпак зачорнів на вершину, А морозець весні Все рум’янить щоку. Сонця сніп золотий Від Коляди пливе, Глечиками […]...
8. ПРО ЧАС ДЛЯ ВСЬОГО – ДОБРОГО, ЗЛОГО Є час для всього, мудрі так казали, Котрі на світі добре все пізнали. Час народитись, смертний час чатує, Бог забере […]...
9. 23. МИГОТЛИВИЙ ВОГНИК Мушу ломити тіло своє для Тебе, щоб перевтілитись в душу. Мушу ломити кров свою з Тобою, щоби проглянути по той […]...
10. “Хати, прив’язані до хмар димами…” Хати, прив’язані до хмар димами, Пливуть кудись за хмарами хати. Пливуть хати з дорогами, садами, Пливуть, пливуть, кудись пливуть хати. […]...
11. ДЖЕРЕЛА Місце по дорозі з Дубна до Берестечка, де пив воду Т. Шевченко і де поетові зведений гранітний постамент. Тече вода, […]...
12. МОВА Мова – не звуки, Смисл, Душа народу. Мова – це розум і руки, Сутність народу. Забути мову – Душу зрадити. […]...
13. ПОЧАТОК СВІТУ Як промінь світла – прототип ножа – Кромішню темряву розкраяв, Тоді в безмежжі появилася межа, Посеред ночі день ясний замаяв, […]...
14. “Гей, знаю, що не підеш ти в життя за мною…” Гей, знаю, що не підеш ти в життя за мною, В життя, що мріє тінню беззвіздної ночі, А прецінь серед […]...
15. “Прислухаюсь до голосу старших…” Прислухаюсь до голосу старших, До поважних думок патріарших: Вечорова прослалася путь, Одійдуть – і уже не прийдуть. І нажите, набуте […]...
16. АКТУАЛЬНЕ ПИТАННЯ Треба бути собою – Сказав Сковорода, Я метнулась за мною, А мене тут нема. У Канаді лиш тіло, В Україні […]...
17. “Страшно в горах вночі в самоті хати…” Страшно в горах в самоті хати. Небо чорне, низьке випив вічі. Час біжить, час бринить, час сплива в вічність. Тіло […]...
18. “Як увечері блукаю…” Як увечері блукаю По задуманім гаю, Чую серцем коло себе Постать ніжную твою. Чи не твій вуаль се білий, Чи […]...
19. ЦВИНТАР НАД ВІТОЮ Десь тут шлях свій починала Віта, Туманами сивими повита. Від ріки, яку шукати годі, Залишилась назва у народі. Віта, Віта! […]...
20. “Океан не випити до дна” Океан не випити до дна. Вічність є одна, лише одна. То чого ж я зморено тремчу, Коли бачу спалену свічу? […]...
21. СХОЖІСТЬ – Що б там люди не казали, – Мовить Герасим. – В мене син уже чималий Я горжуся ним. Має […]...
22. ЖИТІЄ ЧАСНИКА Похитується в грядці, як султан в осінній час увінчаний чалмою, – міністр-індус, вчарований собою, бо має гарні зуби й гарний […]...
23. “Батько рідко співав, говорив небагато…” Батько рідко співав, говорив небагато, Спочивав од роботи хіба що на свято. Ми нелегко жили, часом хліба не мали, Та […]...
24. Iснують рiзнi рiвнi iнтелекту Iснують рiзнi рiвнi iнтелекту. На першому живуть, немов трава. Мети нема. До iстини далеко. Їм байдуже – сiвба це чи […]...
25. ЛЕСЯ УКРАЇНКА Десь вітер грає на віолончелі, Морозні пальці приклада до скла, І ти одна в зажуреній оселі Замріяно схилилась до стола. […]...
26. ДРУЖНЯ РОЗМОВА “Люби ближнього свого, як самого себе” Так, Я Люблю себе, Люблю і навіть дуже, Але без цього, любий друже, Я […]...
27. ДВІ ГЛАВИ З ЛІТУРГІЇ КОХАННЯ 1 Твій усміх має спокій квіту, бо суть тобі дана й відкрита: цвісти й горіти, в пустку світу з красою […]...
28. ТИ МОЯ! Ти моя! Ти моя! Ти моя! Ти моя, моя ясная мріє! Ще тепер пал в душі чую я, Насолодою серце […]...
29. “Місяць воду вистелив габою…” Місяць воду вистелив габою, А по ній біжить ясне дитя… Цілу вічність пливемо з тобою В океані на ім’я Життя. […]...
30. СИНІВНЕ 1 Звідкіля ця синя печаль? – Ця краса на лісах, в полях, Що просочується крізь даль, Що струмує звідуся? Мов […]...
31. 20. РЦІМ ВСИ Скажімо всім: щоб Богу бути чоловіком треба розминатися з собою поміж вічним і дочасним, між порочною землею, й непорочно-чистою лілеєю […]...
32. Двері двері зачиняються і відчиняються двері відчиняються і зачиняються рип-рип рип-рип то ми виходимо з хати то ми приходимо до хати […]...
33. НОВИЙ РІК Роки стають відбулими, кожний опівнічно 31 грудня. Людей проймає жах, вони спішать, кожний розминається з собою, губить відображення дитини і […]...
34. ПРО ЩО ГОВОРИТЬ ЛИСТЯ ОСІННЮ Лягло небо тягарем на наші спини і знову треба покидати домівки. Птахи, осінні зрадники, повтікали, – чому не прищіплять нас […]...
35. СИНІВСЬКЕ. Диптих І Застилають столи господині від хати до хати. До травневої учти збираються мовчки солдати. Зоддалік, при вікні, стала пам’ять війни […]...
36. ЗЕМЛЯ ТАРАСОВОЇ ХАТИ Її вручають гостю від душі привітні Кобзареві земляки… Мені промінням жита зігріва земля Тарасової хати. На сьомий поверх, де землі […]...
37. “Калино-малино, чом листячко рониш…” Калино-малино, чом листячко рониш І мечеш на фалю? Дівчино-рибчино, чому мене гониш Від себе без жалю? Зелені листочки поплинуть з […]...
38. “Я себе серед неба не бачу…” Я себе серед неба не бачу, І в безмежжі немає мене. Мою долю – сумну і незрячу – Птах удачі, […]...
39. “Може, я на морському родючому дні…” Може, я на морському родючому дні Серед трав і серпів Народилася в серпні. Було ж море в Карпатах в непам’ятні […]...
40. “Село! І з болю серце захворіє…” Село! І з болю серце захворіє, Коли на тебе глянуть не здаля. В подвір’ї квилить вихудле маля, А піч, як […]...