Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







СИНІВНЕ

1
Звідкіля ця синя печаль? –
Ця краса на лісах, в полях,
Що просочується крізь даль,
Що струмує звідуся?

Мов розливсь по святій землі
Невимовний і тихий жаль…
Не за нас за подорожан? –
Що зникаємо в тій імлі.

Так багато вже перейшло,
Так багато ще нас пройде…
А любов’ю скільки цвіло,
Скільки задумів, мрій, ідей

Обривалось, як дивних струн
На високих живих тонах…
Кожен погляд (як втому й труд)
Вбрала в себе ця сторона.

І крізь сиві завії днів
Глибиніє звідусіля –
Наче поглядами синів
Нас вивчає рідна землі.

1979 р.

2
Ця вічність зелено-синя,
Ця вічність моя земля,
Що стріне мене, як сина, –
Прибув би ізвідкіля.

Я довго не перебуду
І тільки по ній перейду,
Співатимуть інші люди
Про неї, завжди молоду.

Таку молоду і вічну,
Красиву завжди таку, –
Мою карооку дівчину,
Що завжди у свіжів вінку.

В яскравих блакитних стрічках –
В її голубих лугах,
Де небо виблискує з річки
Між вербами – по берегах…

Мою золоту господиню
В пшеничній сорочці піль,
Любов мою і твердиню,
І гордість мою і біль.

Ця вічність зелено-синя,
Ця вічна земля моя
Зі співами на калині
Безсмертного солов’я.

14.09.1999

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 3,00 out of 5)


СИНІВНЕ - БАБІЙ СТЕПАН