Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові

“Місяць воду вистелив габою…”

Місяць воду вистелив габою,
А по ній біжить ясне дитя…
Цілу вічність пливемо з тобою
В океані на ім’я Життя.

За минулим нічого тужити,
Ми його достойно прожили.
Ще б дещицю літ відмолодіти,
Не забувши досвіду бджоли.

Не забувши, хто ми є і звідки
На своїй прабатьківській землі.
Не забувши: на останнью мітку
Маєм прикотити не нулі.

І любов – свята її величність, –
До кінця яку й не осягти,
Цілу вічність, мила, цілу вічність
Відкриває нам нові світи.

Проектує на грядущі ери
Наших душ освітленість і тьму,
Та веде на звечорілий берег
Нині, як і сотні літ тому.

Ми в дорозі, мій коханий друже,
Позбулись ілюзій і оман…
Тільки б наші внуки на калюжу
Не перетворили океан.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,00 out of 5)

“Місяць воду вистелив габою…” - БРОВЧЕНКО ВОЛОДИМИР
 »