Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ВТЕЧА І СХОПЛЕННЯ

В книжках, сторінки яких глибокі дні,
що ховають на хвилину тіло, як море,
в м’ясистих квітах тіл,
як бджола, збираючи мед тепла і вогкости,
в липких губах пляшок,
ссучи їхні вогняні язики,
в печерах кінотеатрів,
шукаючи нового життя!

– На скелі замерзлої різьби
сідає білий птах простирал,
і його громове шелестіння
вириває поетів з юрби
криком, що стріляє їм із уст.

Так,
шелестіння горілки у пляшках,
пахучі квіти уст, світи книжок,
мруть перед оменом крил:
сохнуть у попіл, мліють, як шовк,
відходять душами озер,
щоб не нарушати святого ритуалу.

Як птахи, як риби, випхані соломою,
з кістяними, круглими очима,
власники грудей ідуть за ним:
білим простиралом, розпростертим, як омофор.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 4,33 out of 5)

ВТЕЧА І СХОПЛЕННЯ - ТАРНАВСЬКИЙ ЮРІЙ