Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



“Лягла зима. Завіяло дороги…”

Лягла зима. Завіяло дороги.
Тремтять хати від холоду. Клуні
Ховають жито миршаве і вбоге,
Мороз погрози пише на вікні.
О, бідний той, хто крізь завої сині
Іде самотньо, мовчки, без мети:
Лише гуртом і пущі, і пустині
З піснями, з гуком можна перейти.
І в час, як білі пави ронять пір’я
На тишу сіл, на хворі городи,
Виходжу на засніжене подвір’я –
І раптом стану юний і радий,
Бо по дорозі з бідними саквами,
Та з міццю думки, волі і руки
Несхиблено, непереможно, прямо
У дальню даль простують юнаки.
Колись шукали істин Піфагори,
І для жерців горів огонь наук, –
Тепер всесвітні перелоги оре
У вбогу свиту вдягнений селюк.
Він дасть землі, Микула новочасний,
Незнану міць – і процвіте земля,
І стане лан, як стан злотопоясний,
І нові вруна випестить рілля.
Ідуть і йдуть. А на порозі мати
Заплаканим майнула рукавом…
І пада сніг лапатий, волохатий
Спокійно й величаво над селом.


“Лягла зима. Завіяло дороги…” - РИЛЬСЬКИЙ МАКСИМ

“Лягла зима. Завіяло дороги…” - РИЛЬСЬКИЙ МАКСИМ