Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Затям собі на віки вічні…”

Затям собі на віки вічні, –
Навіки в собі загублю,
На березні свої і січні,
На тихі тиші і на січі.
Затям собі, – і замолю
Твоє обличчя… Глей і глинцю,
І цю дор огу дорогу,
Де в сні старім про Остряницю
Чорніє груша на снігу.

1972

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

“Затям собі на віки вічні…” - ВІНГРАНОВСЬКИЙ МИКОЛА