Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ЛЮБОВ ГУЛЛІВЕРА

Коли я протоптав нечувану дорогу
До крихітних істот – грім прогримів: “Затям,
Не варто на цей світ нагонити тривогу”. –
І покорив мене гігантським забуттям.

Сміливиця-княжна, капризно губи склавши,
Гуляла без турбот у мене на лиці.
Сльозу мою убрід долала, підібгавши
Нечувано рясні, численні спідниці.

Мигтіли чобітки чи зорі-голубиці,
Чи люба-згуба вкрай сп’янила молодця,
Та очі я відкрив – і зацвіли спідниці,
І дим чужих небес скотився із лиця.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,00 out of 5)

ЛЮБОВ ГУЛЛІВЕРА - ЛУКІВ МИКОЛА