Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові





“Понад лісами тихими – віки…”

Понад лісами тихими – віки,
І сонця злото – на сосні високій.
Тут був би той, ще первозданний, спокій,
Коли б не воркотали літаки.

Потягся спрагло до нового дня
З глибин живлющих папороті корінь
Та понад різнотрав’ям підійняв
Стебло як дух одвічних перетворень.

Мураха пробивалася в траві,
Сороки та тривогу скрекотали,
І ягодами дива лісові
Мені у душу пильно заглядали.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 2,67 out of 5)

“Понад лісами тихими – віки…” - БРОВЧЕНКО ВОЛОДИМИР