Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Золоту, золоту солому…”

Золоту, золоту солому
На святкову стелю постіль.
Розметай віковічну втому,
Виплюндровуй нестерпний біль!

І вигоюй, погідний Яре,
Вікопомне душі тавро.
Хай на серце спливе стожаре,
Снаговійне твоє добро;

І цілюще з душі моєї
Позмиває чужий намул,
Що так точить, палить іржею
Під розгойданий дзвонів гул.

І тоді, по близькім світанні,
Я покину потьмарний світ
І в очиснім вітрів купанні
Оновлюсь, як ромену цвіт.

1948

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

“Золоту, золоту солому…” - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)