Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






СКОВОРОДА

Господній світ не відає кордонів.
Йому незнана земности межа:
Добро і зло, байдужжя, правда, лжа
Кропили здавна істину з амвонів.

Куди ж тепер? Від великодних дзвонів
У млу марнот? Щоб сумнівів іржа
Пекла – як вістря гострого ножа?
Чи поклик Біблії ректи з півтонів?

Долає тіло – дух дає життя!
Коли від величі повніє розум,
Не прийме й Бог бутного каяття.

І він гримить: – Хай темрявий чорнозем
Печаттю ляже в море голубе:
Людино, первень світу, пізнавай себе!

1972

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

СКОВОРОДА - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)