“Завагітніла думка на світанні…”
Завагітніла думка на світанні
І б’ються слів блакитні голуби.
Якому хистові в якім скитанні
Схопити суть померклої доби?
Так зловороже, як порожній вітер,
Жахають вирви мозку і землі,
Що найбарвніші кольори палітер
Стають на мить нікчемні і малі.
Так володарно зводиться знемога
І протинають туги лемеші,
Що навіть честю праведного Бога
Не вбити кривди стрічної душі.
Прийди, прийди, первопричинне слово
На невгамовність марної плавби,
Щоб я в тривкім наснаженні наново
Засвідчив суть померклої доби!
(3 votes, average: 5,00 out of 5)Related posts:
- НІЧНІ СПІВИ Місяць витягає з пам’яті співанки і кладе між губи смаглявих дівчат: ой прийди та прийди опівночі, заплетемо руки в виноград. […]...
- “I все-таки до тебе думка лине…” I все-таки до тебе думка лине, Мiй занапащений, нещасний краю, Як я тебе згадаю, У грудях серце з туги, з […]...
- “Умру на світанні…” Умру на світанні. В години робочі. Залишу вам ранок І сиву на травах росу. Я й там вас любитиму! З […]...
- ВИКЛИКАННЯ Місяць віддихає в річці, Умивається прозорою водою. А я лежу. Небо нахиляється до мене, відчуваю на собі його блакитне тіло. […]...
- ПЛЮЩ Кате московський, Очі розплющ! Напрям не ковзький Вимріяв Плющ. Ворог неситий Тіло здолав, – Духа не вбити Шквалом облав! Нас […]...
- ДУМКА ВЕЛИКОГО СТЕПУ Хто скаже нині, скільки літ мені, З яких то пір мене прозвали Степом І скільки ще лежать мені під небом […]...
- ДО НЕЇ Прийди, сповита в чар пригаслих рут, Як день конати буде; Прийди з устами, наче маків жмут, Відслони білі груди… Вколиши […]...
- ПЕРША ДУМКА МАЛОГО А він писав, що прилетить до неї З блакитного далекого Даля, Хоч прошумить над отчою землею, Хоч над городом отчим […]...
- РІШУЧІСТЬ Пече в душі цей спалах туги, цей гострий приступ самоти: уже немає в мене друга, не знаю, де його знайти. […]...
- “Ні, не хочеться з кривди вмирати…” Ні, не хочеться з кривди вмирати, ще ж бо осінь, мов чиста вода. Як лишити Вкраїну і знати, що вона […]...
- ГЕРЦЬ. Думка Семенової смерті Всевладна, неминуча я, нівроку. І невмолима. Чують мої кроки Здорові й хворі, кучеряві й лисі. Чого ж, дурна, плелася стільки […]...
- ДУМКА (На смерть Трохима Зіньківського) О, бідний, бідний краю мій! Як мало маєш ти надій; Але й вони одна по одній […]...
- ДУМКА Як ранок осипле квіточки росою, А між очеретом вітрець подихає, Прислухайся тільки, чуєш: над водою Мов щось потаємне голосно співає. […]...
- РІДНИЙ ДРУГ Зринали друзі, наче сон, бувало, й сидори носили. А друг порібен, як озон, коли вже дихати несила. А друг приходить […]...
- ДУМКА Ой лишіть мня, най думаю, Доки світла, доки маю, Бо як зложуть в домовину, Там думати вже покину. А хоть […]...
- “Човен хитається серед води…” Чом в Тебе Дівчино Уста солоденькі Човен хитається серед води,* Плеще об хвилю весло. В місячнім сяйві біліють сади, Здалека […]...
- ДУМКА Як за лісом, за пролісом Ясне сонце сходить, Як за морем за далеким Десь воно заходить, – Я згадую інший […]...
- ДУМКА ЧЕРВОНОРУСЦЯ Все ся втихомирило… либонь заснуло!.. Вже по вимощених улицях не грякотить, Не лящить і голосний москаль: кипить, кипить!.. Деколи гукне […]...
- ДУМКА НА ЯКОРІ Думка на якорі В пристані дійсності Пахне солоно Водою глибин, Сонно хитається Приспана втомою, Шумом невтишним Портових мілин. Рушити б […]...
- СВОЯ ДУМКА – Для чого ліс оберігати? – Спитли друзі якось Гната. Задумавсь Гнат. Нахмурив брови. А в мене думка власна є. […]...
- ДУМКА ХАТИ Скільки я душ в собі відколихала, Від стужі укривала і дощів! Під стріхою моєю ластівки Домів очки весною мурували І […]...
- ДУМКА НОРІЛЬСЬКА Понаді мною все реве Кошлатий привид хуртовини… А де він нині, як живе Той чоловік із України, Що бив одвічну […]...
- ДУМКА ПІСНІ-ПОЛОНЯНКИ Бувала я усякою – Від Марії, від Якова, Із сльозою, із притопом, То кригою, то окропом… Тепер же я полонянка […]...
- “Зненацька думка чайкою майне…” Зненацька думка чайкою майне У ті роки, де любиш ти мене, Де ще нема ні докорів, ні сліз, А є […]...
- ОЙ ВИЙДУ Я З ХАТИ. Думка Ой вийду я з хати та й стану гадати: Коби то не зброя, не білі кабати, Ой то ж би-м […]...
- ЯК Я, БРАТТЯ, РАЗ СКОНАЮ. Думка Як я, браття, раз сконаю, Занесіть мня, де я знаю, Та й просіть там трошки глини, Як для мене, сиротини. […]...
- ОЙ НІЧКА ТО ТИХА. Думка Ой нічка то тиха, ой нічка то мила!.. Зорниця в зорницю по небі світила, А я си при мурі на […]...
- ДУМКА-БАЛАДА ПРО СОПІЛКАРЯ Фашисти утікали манівцями Від праведної помсти і розплати. І білий птах зими над ними каркав, І біла смерть над ними […]...
- ДРУГА ДУМКА МАЛОГО Одяг Олекса семи клинку-свиту… Зігнали нас до нього на “освіту”. Господарям то, видно, справа звична: Запроданців робить з десятирічних… Олексо, […]...
- ДУМКА СТАРОЇ ВЕРБИ На Івана на Купала Свої віти я купала У тихій воді. Піді мною, під старою, Розвеселою юрбою – Роки молоді. […]...
- ДУМКА КОБЗАРЕВОГО ПОВОДИРЯ. (З давнини) Ходім, батьку, на базари, Де витрішки горять, Де твоєї пісні чари Усім верховодять. Потанцюють, хто завзятий, Коли тремтять жижки, А […]...
- ПРОГРЕС 20-ГО ВІКУ Ми виміряли час, ми подолали простір, Заглянули у челюсті атому, Супутників заслали в високості, Збагнули таємниці блискавиці й грому, Пізнали […]...
- “Похвальна думка, мій Друже…” Похвальна думка, мій Друже, За взором садиби Данте Закласти бібліотеку Й закупити рукописи: Це стиль фльорентійський! Але скільки книжок, Шкідливих […]...
- Думка (“Нащо мені чорні брови…”) Нащо мені чорні брови, Нащо карі очі, Нащо літа молодії, Веселі дівочі? Літа мої молодії Марно пропадають, Очі плачуть, чорні […]...
- Думка (“Тече вода в синє море…”) Тече вода в синє море, Та не витікає; Шука козак свою долю, А долі немає. Пішов козак світ за очі; […]...
- Думка (“Тяжко-важко в світі жити…”) Тяжко-важко в світі жити Сироті без роду: Нема куди прихилиться,- Хоч з гори та в воду! Утопився б молоденький, Щоб […]...
- ВЕСНЯНКА Весна, весна, весняночко, Прийди до нас, подоляночко, Прийди до нас, теплом утіш, А ти, сонечко, світи ясніш! Ти густіший, дощику, […]...
- ДУШКО МОЯ РОЗМАЇТА Душко моя розмайная, Душко розмаїта, Що з тобою учинити, Де тебе подіти? Посаджу тя у садочку – Буде рожа клясти, […]...
- “Все збулося! Вертайся до степу…” Все збулося! Вертайся до степу! Доверставши посвятне життя, Проклинай голокостів ганебу – Не клени маєстату буття. Лемеші споконвічного плуга Перековуй […]...
- МОЖЛИВІСТЬ Нам суджено лиш дно у цьому океані повітрянім, де й дужі вітряки не розженуть все затхле і стояче: нам – […]...