Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



ВЕРНИГОРА



Коряк горілки миттю випивав
У вільний час козацького спочину,
Жував цибулю, сушену рибину
І непробудно, як убитий, спав.

Коли ж кітляр над спокоєм отав
Дзвонив на сполох, – він розводив спину,
Ворочав плечі, мов кряжі, й неспинно
На румакові за ляхами мчав.

Та як щастило в Дубні на майдані
Шляхтинку горду стрінути йому,
Він застигав у тихім спогляданні.

Завівши бранку чемно у корчму,
На неї мруживсь, як на пишну чаплю,
І гнав стрибати через гостру шаблю.



ВЕРНИГОРА - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)