Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



ЧУЖА ВЕСНА



Плямистий віл із миршавим конем
У парі тягнуть, мов кайдани, плуга.
За ним хлопчина монотонно слуха
Піщаний скрип над гострим лемешем.

Так одцвітає юність день за днем.
Чому він тут? Чого – як недолуга?
Чому на груди, мов тяжка наруга,
Лягло тавро синіючи вогнем?

Узятий з дому від гінкого поля,
Де рідна мати, як суха тополя,
До неба руки з горя підняла, –

Марнує міць і гне робучу спину,
Щоб на роздоллі цвіту і тепла,
Як ждану долю, стрінути кончину.

Швабія, 1945.



ЧУЖА ВЕСНА - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)