ВИХОВАННЯ

Related posts:

1. КОНЦЕРТ ДЛЯ СКРИПКИ З ОРКЕСТРОМ Оркестр тужив і сміявся, Шаленів, вибухав і притихав до шепоту, А скрипка вела своєї. Барабани били себе в груди, Їм […]...
2. ДОСВІД Нерв пам’яті, оголений літами, вже занімів, і біль давно ущух; і пагорб часу, мов замет, розтанув, розмив сліди щоденних завірюх… […]...
3. 2. “Поетами назватись не спішім…” Поетами назватись не спішім… Цю істину я ще раз перевірив, Коли прийшов у той опальний дім, Де Пушкін струни рвав […]...
4. ХАМЕЛЕОНИ До влади йдуть споживачі й банкіри, Що їм дала природа дивний хист Міняти кольори своєї шкіри – Був як рубін, […]...
5. ЧОТИРНАДЦЯТЬ 1. Зітреш, цілуючи уста, прилипне дотик їй до шкіри, тоді без дотику впадеш в зневіру. Загусне віддих на губах, затиснуть […]...
6. 3. З НАМИ БОГ Вочеловічивши себе, Ти одночасно нас вобожив, вложив у душу неба голубінь, скарав надією і тугою за божим. Вочеловічивши себе, Ти […]...
7. ЧОЛОВІК ТА КОМЕТА На світанку століття й своєї доби, Побратавшись із зоряним небом, Він, відкривши, жагуче її полюбив, А відтак жив для неї […]...
8. ЕЛЕГІЯ ПРО ЗМАРНОВАНІ ДНІ Не пролетіли, не пройшли вони, не загубились у мирській безодні ні ті, що за межею давнини, ні ці, що стали […]...
9. “Як увечері блукаю…” Як увечері блукаю По задуманім гаю, Чую серцем коло себе Постать ніжную твою. Чи не твій вуаль се білий, Чи […]...
10. “О сік берези у весняну пору!..” О сік берези у весняну пору! Як хмільно і пахуче він стіка: Із щедрою рішучістю струмка, Котрий ніколи не впаде […]...
11. “Над річкою, у затінку верби…” Над річкою, у затінку верби, Шепнула квітка вітрові: люби. Він колихнув зеленим шовком трав І коло неї сам шовковим став. […]...
12. ПОМІДОРИ У нас на грядці, між високими картоплинням, росли кущі домашніх помідорів. Тяглися на осонну золотінь, та заступала зеленава тінь. Сюди […]...
13. “Он не п’ються пива-меди…” Он не п’ються пива-меди, Не п’ється вода, Прилучилась з чумаченьком У степу біда. Заболіла головонька, Заболів живіт, Упав чумак коло […]...
14. БЕЗСОННЯ Солодка дрімота, мов стомлена мати, Проводить рукою по віях моїх, А серце, що зроду не відало втіх, Товчеться – й […]...
15. МУЖНІСТЬ Коли на себе збоку глянуть можеш І знаєш добре, як собою кинуть, Як трапити і – взяти (без уваги На […]...
16. МИ КОЛО ТЕБЕ Побачив я знов космонавта в кіно – Поповича з матір’ю в хаті. – А згадував Узин у небі, синок, А […]...
17. МАЗЕПА. ВСТУП ДО ПОЕМИ Навколо радощів так мало… Який у чорта “днів бадьор”, Коли ми крила поламали У леті марному до зорь. І гнів, […]...
18. ПАТРІОТИ Два хлопці укупі стояли, А третій дививсь оддалі, Як ті гаряче розмовляли Про долю своєї землі. Один у широкій промові […]...
19. СКІФСЬКА КОЛИСКОВА Колесо котить себе. В голосі колеса сухо. Степ даленіє в рябе, Дихає спеченим духом. Дим засина з колоском, Сплять жеребці […]...
20. “Вже ціла зграя збіглась їх…” Вже ціла зграя збіглась їх Над чорним і роздутим тілом Затонських, Скрипників отих, Кому здохлятини кортіло. Бенкет шакалів і гієн… […]...
21. “Ходить ніч твоя, ходить ніч моя…” Ходить ніч твоя, ходить ніч моя, Їм не велено ночувать. Коло кола ти, коло кола я – Велим-велено начувать, Що […]...
22. В казематі (“Садок вишневий коло хати…”) VIII Садок вишневий коло хати, Хрущі над вишнями гудуть, Плугатарі з плугами йдуть, Співають ідучи дівчата, А матері вечерять ждуть. […]...
23. МІСЯЦЬ З М’ЯТИ Місяць з м’яти, уста з міста на рентгенівських мостах м’ясо шукає своїх свічок, пальці – найдовших перспектив, щоб до них […]...
24. ПОКЛОНІННЯ ІДЕАЛЬНІЙ ЖІНЦІ IV (чи буде вона ще колись доброю?) Вона вішає слухавку і накопичує стоси велетенських телефонів між нами, немов творить провалля, вона […]...
25. ЗАБУТИЙ Тин із пожеж на захід упав, сонце вдавив у степи… там під житами козак умирав, кров його в землю текла […]...
26. МОНОЛОГ КНЯЗЯ ІГОРЯ В. Яриничу Разом вперше чи востаннє ми, що за шеломянем – невідомо: Дон чи галич з чорними крильми, що заждалися […]...
27. НАДІЙНИЙ ЧОЛОВІК Учить мати свою доню: – Ти вже не малесенька. Вже подумати про пару час тобі, ріднесенька, Пошукай собі, голубко, жениха […]...
28. ХУДОЖНИК Чому не намалюєш дарабу останню? – прошуміла під хатою Черемошем вісімдесятого. Чому не намалюєш останні праліси? – ти знав їх. […]...
29. СІЛЬСЬКА ІДИЛІЯ (Осінні роздуми літнього односельця) Десь там прогрес, а тут старе болото, Лишень густіше – з-під важких коліс, І я вже вріс, мов ясен коло […]...
30. “Напинайте рогожі вітрил…” Напинайте рогожі вітрил; Океан – прикидається злим! Він могутні обійми відкрив Дітям сонця і дітям своїм. Там – на півночі: […]...
31. І ПИТАЄШ давши нам життя чому не дав довічного живоття давши нам себе чому не виявив своєї плоті кинувши несмертности зерно чому […]...
32. РИСУНКИ ВАСИЛЯ КАСІЯНА НА БЕТОННОМУ ПАРКАНІ ЛІКАРНІ Вони живуть отам, де травостій, Де ліс підходить тихо до лікарні. Ти коло них побудь і прорости І зором, і […]...
33. XXIII. “Мою молодість…” Мою молодість носиш в своїй усмішці, в мерехтінні шкіри, в сяєві волосся. Так колись сонце обіймали мої руки, як тебе […]...
34. АНТИТЕЗА Не вірю я громовідводу, Не захистить мене від бід і не прикриє у негоду холодний цей громовідвід. Його підносили до […]...
35. В МІКРОФОН КРИНИЦІ Ввечері Коли село засинає Параска по воду йде Старенька легенька Парасочка В глибоку криницю відро занурює І каже в криницю […]...
36. “сухі окрушини шкіри…” сухі окрушини шкіри струшує з пальців майстер облич довго не дивлячись в дзеркало миє руки долоні торкаючись одна одної наливаються […]...
37. СИНХРОННА КІНОЗЙОМКА У позі істинного йога, хоча й не терпиться давно, під запис голосу свойого співак знімається в кіно. Магнітофон виводить соло, […]...
38. ДЕРЕВО НА ПОРУБІ Суцільно зрубаний квартал Карпатського старого бору – Немов який нестримний шквал Пронісся, оголивши гору. І тільки дерево одне На все […]...
39. СКАРГА ЖИТТЯ Володимирові Шаянові Обшили душу лишаї, Покрили серце жовті струпи… Чиї ж то голосно, чиї Ревуть несамовиті труби? Гудуть – як […]...
40. “Мій друже! Не можу казати Вам…” Мій Друже! Не можу казати Вам “Ексцеленціє”. Мудреці-португальці Кличуть мене “Vossa Excelentissima” Це – суперлятив. Не личить мені коло себе […]...