“Ростуть нестримно гори…”

Related posts:

1. “Довгі дні ростуть поміж нами…” Довгі дні ростуть поміж нами і ломляться в ретині очей. Присядьмо, бо дороги в майбутнє немає, і я тут тимчасовий […]...
2. “Осінній теплий дощ. В такий ростуть гриби…” Осінній теплий дощ. В такий ростуть гриби. Та листопад… Стоять дерева голі, Лиснять – як (чорні) мармуром гроби. І сум, […]...
3. САД Давно те було, літ, вважай, з п’ятдесят, Як ми посадили чудесний цей сад: Сад дружби своєї, сад щастя свого. Народи-брати […]...
4. “Здається, що гори горять,- вечоріє…” Здається, що гори горять,- вечоріє. Вже сонце сховалось за їхню гряду. І, взявшись під руки, як в сонній замрії, Я […]...
5. “Дальні гори у ватрах червоних…” Дальні гори у ватрах червоних, Перший сніг із осінніх небес… Ми зростали в сусідніх районах, А зустрілись за тисячу верст. […]...
6. SEMPER IDEM І Зі скелі Патмосу надхненно Волав скорботний Іоан – І гнався в небо рій доган Зі скелі Патмосу надхненно. – […]...
7. “Закучерявилися хмари. Лягла в глибинь блакить…” Закучерявилися хмари. Лягла в глибинь блакить… О милий друже, – знов недуже – О милий брате, – розіп’яте – Недуже […]...
8. В ГОРИ Угору та вгору, один за одним. Тисне нам сонце важке на плечі. І сонце здіймаєм! Катовані ним, Його ми возносим, […]...
9. КРАЙ ГОРИ По осені сумують край гори, Як жар пекучі, терен та шипшина. З кривавої, огненної пори Їх блискавка безжальна залишила. У […]...
10. МЕЖИРІЦЬКІ ГОРИ Гори – Як груди матері. Коли втомлять Далекі шляхи, Нахолодить Буденна утома, Прийду до старого Межиріча, Прихилю свою голову До […]...
11. ГОРИ Вітер з моря море розгойдав, Хвилями здійнялися простори. Світ рухливим і мінливим став, Непорушні тільки сиві гори. На вершинах міняться […]...
12. “Ой, гори ж мої, гори…” Ой, гори ж мої, гори Високі, зелені! Чи заплачете ви, гори, По мені, по мені? Чи заплачете ви, гори, По […]...
13. “Гори плечима загати…” Гори плечима загати, щоб не зсувалися на неї по ночах, аби опівночі циганка в кожне з вікон беззубо не всміхалася […]...
14. “Гей, піду я в ті зелені гори…” Гей, піду я в ті зелені гори, Де смереки гомонять високі, Понесу я жалі одинокі Та й пущу їх у […]...
15. “Падаю з гори птахом…” Падаю з гори птахом В зелені кучері. Дощами трави пахнуть… Село, ти спиш?.. Ти змучене… А завтра – Зелена неділя. […]...
16. КОТИЛИСЯ ВОЗИ З ГОРИ Котилися вози з гори, та в долині стали, Любилися, кохалися, та вже перестали. Любилися, кохалися, щоб мати не знала, Не […]...
17. “Ой полиньте, мої думи, на зелені гори…” Ой полиньте, мої думи, на зелені гори! Задзвоніть, тремтючі струни, зашуміть, як море! Розлетіться по Бескиді на шовкові квіти, Покотіться […]...
18. “Горить сосна – од низу до гори…” Горить сосна – од низу до гори. Горить сосна – червоно-чорна грива над лісом висить. Ой, і нещаслива ти, чорнобрива […]...
19. “Гори сплять, повиті млою…” Гори сплять, повиті млою. Спить давно уся земля, – Тільки з мукою страшною Не засну до ранку я. В сяйві […]...
20. N. N. (“Сонце заходить, гори чорніють…”) Сонце заходить, гори чорніють, Пташечка тихне, поле німіє, Радіють люде, що одпочинуть, А я дивлюся… і серцем лину В темний […]...
21. “Невдовзі гори знов зазеленіють…” Невдовзі гори знов зазеленіють, Прокинуться за річкою лани, Та марно я, леліючи надію, Неначе волі, ждатиму весни. Вона мене в […]...
22. “Море і гори. Сонце і синь…” Море і гори. Сонце і синь. Древні руїни фортець і святинь. Гуни і готи. Скіфи й сармати. Хвиля за хвилею […]...
23. ОСНОВА У кого – барви, що ростуть з палітри, на небо схожі і на краплю крові. А в мене – рідне […]...
24. НЕЙТРИНО Я в могильну пітьму не порину – У глинозему цвинтарний клаптик. Знаю: смерті нема – Є нейтрино, Що летить через […]...
25. НЕЙТРИНО Я в могильну пітьму не порину – У глинозему цвинтарний клаптик. Знаю: смерті нема – Є нейтрино, Що летить через […]...
26. ЗНЕМІГСЯ Я ЖИТТЯМ Знемігся я життям, грізний опир одчаю Приссався до душі, як той страшний поліп. Стою, як торс журби, дивлюся в даль […]...
27. “Гіркий, о мудросте, твій хліб…” Гіркий, о мудросте, твій хліб, Нелегкі досвіду уроки… Як молоді співали кроки, В гарячих пальцях танув лід! Дзвеніла тятива дороги, […]...
28. ЛЮБЛЮ СВІЙ КРАЙ Люблю свій край – Радянську Україну, Її лани, світанки у степах, В садах вишневих пісню солов’їну, В ночах донецьких зорі […]...
29. НА РІЗДВО Матері Мені приснилась біла паляниця, Накритий стіл і соняшна кутя, І понад хатою в лету жар-птиця, Що ловить зорі й […]...
30. НЕ ЖИВ Я ЩЕ Не жив я ще зовсім, а лиш шукав дороги, Куди іти в життя на завзятющий бій. Чого ж мій дух […]...
31. ПЕРЕХОЖИЙ Як він ішов! Струменіла дорога, Далеч у жадібні очі текла. Не просто ступали – Співали ноги, І тиша музику берегла. […]...
32. ШЕВЧЕНКО Крізь хмару – хмара, крізь зорю – зоря, Крізь долю – доля, через сутність – сутнє. Отак крізь мужню музу […]...
33. FINALE Володимирові Жилі Розсіяв Господь по світу Синів світових утрат, Щоб розвів не знав зеніту І брата не відав брат. Як […]...
34. “Легко і ясно лежати з пробитими грудьми…” Легко і ясно лежати з пробитими грудьми В травах поплутаних, в росах на вогкій землі. Так всевидюче-спокійний мій сон непробудний. […]...
35. “Найліпші вірші родяться вночі…” Найліпші вірші родяться вночі, Коли на світ приходять мудрі діти, Чиїм думкам у битвах володіти, Нести на подвиг правоти кличі. […]...
36. ДО ГЕТЬМАНИЧА ДАНИЛА Нас, древніх віток, меншає щороку, І давню славу, гойну і широку, Талує плебсом збурена доба. Споконвіків, жадаючи раба, Нас обкрадали […]...
37. “Там, де мені добре…” Там де мені добре – довкола гори – невисокі переважно і я дуже тяжко прийшов до розуміння що невисокі вони […]...
38. “Облетівши довкола світу…” Облетівши довкола світу, Зупиняйся, немов король. Досягаючи знань зеніту, На признання собі дозволь: Де б не жив ти і як […]...
39. ДВА ТИЖНІ Два тижні як ми мовчимо Два тижні як ми чужі… Чи були ми коли так нестримно злими Скажи, скажи? 25. […]...
40. МЕТЕЛИК Я мов метелик я білий білий Як він химерний як він несмілий Літаю біло у білім сяйві Лечу для лету […]...