ДО ГЕТЬМАНИЧА ДАНИЛА

Related posts:

1. ДО ДАНИЛА МЛАКИ І ті зорі так сіяють, Як давно сіяли, І ті гори голубіють, Як колись бувало; І ті люди не змінялись […]...
2. Коронація Данила Щоб скріпивши свої сили, Стати дужчим в боротьбі, Князь Данило скрізь шукає Вірних спільників собі. Він звернувся і до папи. […]...
3. SEMPER IDEM І Зі скелі Патмосу надхненно Волав скорботний Іоан – І гнався в небо рій доган Зі скелі Патмосу надхненно. – […]...
4. ПРАВДОНОСЦІ О світе, пізнавай! Немов номади, Йдемо в чужий, сполоханий простір. З важкими таврами невчиненої зради, Всіма зацьковані – як звір […]...
5. “Ростуть нестримно гори…” Ростуть нестримно гори, Що барви підняли Без лету і знемоги, Без помочі й хвали. В їх вічному обличчі Небес ясні […]...
6. “Може, справді аж дві душі…” Може, справді аж дві душі Пробуває в грудях у мене. Одна – в золотій іржі, А друга – руно зелене. […]...
7. “Все збулося! Вертайся до степу…” Все збулося! Вертайся до степу! Доверставши посвятне життя, Проклинай голокостів ганебу – Не клени маєстату буття. Лемеші споконвічного плуга Перековуй […]...
8. КАНДИБА Доба хворобами росла І парувала чвар і злобу. Лукавства колоту і зла Плебейську бурили утробу. На правду – кривда, лжа […]...
9. ПЕРЕХОЖИЙ Як він ішов! Струменіла дорога, Далеч у жадібні очі текла. Не просто ступали – Співали ноги, І тиша музику берегла. […]...
10. ПЕРШИЙ Першим був не Господь і не геній, першим був – простий чоловік. Він ходив по землі зеленій і, між іншим, […]...
11. Осіннє Осінь золотом догоряє, І, зазнавши нужди немало, З нею меркне і помирає Все, що вчасно не відбуяло. Все, що розум […]...
12. РОМАНТИЧНИЙ НОКТЮРН II Простягає ніч руку до дня лямпи. Меркне сумління, як світло. Злоба виходить із душ, немов сичання із рота. Кати настроюють […]...
13. “В Холодній Балці ніч відьмяча…” В Холодній Балці ніч відьмяча, Чорти в зеленому чаду, І на вогні стегно теляче Чортам обслинює губу. В Холодній Балці […]...
14. “Ловивши місяць під водою…” Ловивши місяць під водою, Втонув підхмелений Лі Бо. Так я шугаю за тобою, Моя незловлена плавбо! Простерши в сонці шати […]...
15. КОХАНОМУ ТАКИЙ ти ніжний Як відбитки Пташих ніг на снігу Такий сумний Як сосна вгорі на зарві З печальними кісьми Такий […]...
16. ТЕЛЕМАХ У СПАРТІ Одіссея, IV, 1-304 I На землю впала ніч, потемніли дороги, У цоканні підков мчить Одіссеїв син. Півсвіту вже за ним… […]...
17. “Мій дух витає в дальній оболоні…” Мій дух витає в дальній оболоні Поміж ланів, де в теплому полоні Могили сонцем золотять верхи, Де сталлю плуга зорані […]...
18. “Кари кар – невимовно мало…” Кари кар – невимовно мало! Сном німотним, світе, не спи! Під чужим очамнілим чвалом Застогнали мої степи. І розкрита, ненатла […]...
19. “Ні перед ким не станеш спину гнути…” Ні перед ким не станеш спину гнути, Не віддасися ворогу в ясу, Якщо ти зміг, товаришу, збагнути Свого народу велич […]...
20. “Важкого зерна золотистий ворох…” Важкого зерна золотистий ворох І повінь сонця на дзвенкім току Хіба забуду, як журбу легку, В ці довгі дні наснажувань […]...
21. Пробудження Світає, Але я нічого не бачу. Я ще не зовсім прокинувся, А навколо безладдя. Щось треба зібрати, Щось треба зв’язати, […]...
22. ШЕКСПІР До нього завжди! Він – верхів’я гір. В його ногах – заквітчана галява. Звитяга світу, вік кипить – як лава, […]...
23. ЧИТАЮЧИ ГОМЕРА В ПЕРЕКЛАДІ ЧАМПЕНА Багато знав я золотих держав, Земель, де править королів корона, І острів, де барди Аполлона Йому хвалу складають без угав. […]...
24. AVE, EVA! (I) І Телескопи пипок – се лет у вагу тугаву, се літо тілес і в’ява на в’яві. Доводити щити до вод […]...
25. “Гамуй погорду, Смерте нездоланна…” Гамуй погорду, Смерте нездоланна, Страшна й могутня – так тебе зовуть. Ти ще мою не вкоротила путь, То й не […]...
26. ЛИСТОПАДОВЕ Бог та Білий і Чорний. Серед столу – вага. Білий – світлеє горне, Чорний – темне верга. Твого духу вага […]...
27. ДВІ ДІВЧИНКИ Коли сушило сонце весла І вітерець над полем стих, Дві дівчинки мені принесли Пучок ромашок польових. Я глянув: о, пречиста […]...
28. “Сердець отаву, чисту й соковиту…” Сердець отаву, чисту й соковиту, Нехай топтав чи не топтав одчай, Бери, як дар цього земного світу, І пелюстками задумів […]...
29. “Малим дитям вернулась в Україну…” Софії Майданській Малим дитям вернулась в Україну, На світ прибувши в зимній чужині. О, як пташки буяли в кружині, Вітри […]...
30. “Цикади, гелладські солов’ї…” Цикади, гелладські солов’ї, Прославте поляглих у Термопілах! Тут їхні тіла, виростаючи муром, Загородили персами дорогу. Тут їхні щити оборонили Тривання […]...
31. “Ніч. Б’ють повагом години…” Ніч. Б’ють повагом години, До молитви склав я руки. Сім… і вісім… дев’ять лине – Лине, линуть в тишу звуки. […]...
32. ПАЛАЦ У БАТУРИНІ Валерієві Шевчукові Яка могутня велич піднялася Поміж охлялих і пустих полів! Малий монарх державно повелів Перевтілити гордих дум заласся. Хай […]...
33. НЕЗАЛЕЖНІСТЬ КРІЗЬ МЕНТАЛЬНІСТЬ Зашароварили, завишиванили, Співограями заполонили… Пересвареними прихожанами Свічі розбрату запалили. Тільки й те – з прапорами державними Освятили забуті могили. Волю […]...
34. ЧИ НЕ СНІГ Підв’язала осінь китиці червоні, сіла на коня. Прощавайте, села! Блиснули в тумані зіркою підкови, малиновим дзвоном розляглась луна. І, немов […]...
35. “Рим – велич, а Флоренція – краса…” Д-рові Д. Мельникові, меценатові Рим – велич, а Флоренція – краса! Жадав би вік свій провести край Арно, Де по […]...
36. СМЕРТЬ КНИЖИХ ДРУЖИННИКІВ Як упав же він з коня… П. Тичина І Чи чуєш – в сні нічнім Степ ледве диха. Товаришу, почнім […]...
37. “Сміх гіркий – як пізній мед…” Сміх гіркий – як пізній мед, Мед гіркий осінній… Перестояний ранет В пізнім золотінні. Від житейських бур, планет – Мудрість […]...
38. КОРОЛІВ ЦВІТ Королів цвіт З-за тину виглядає, Головою хитає: – Дівчино, дівчино, Кому тонку сльозу прядеш Та на дно криниці кладеш? – […]...
39. “Цвітом терну – твоя обмара…” Цвітом терну – твоя обмара, О розпуття жарких вітрів! Добрий промінь яркого Яра, Не спахаючи, спопелів. Над степами нерозбуялий І […]...
40. “БЛИСКІТКИ, БЛИСКІТКИ – МЕРЕХТІННЯ РАДОСТИ…” Блискітки, блискітки – мерехтіння радости – На бронзовім і на чорнім рельєфах ріль. Перевертаються скиби важкі, докраяні, Перевертаються брили на […]...