Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові

КРАЙ ГОРИ

По осені сумують край гори,
Як жар пекучі, терен та шипшина.
З кривавої, огненної пори
Їх блискавка безжальна залишила.

У полінце колись гуляла смерть,
Горіло небо, мерзли попелища,
Ночей та днів безсонну круговерть,
Червоне й чорне я побачив ближче.

Приходили дороги фронтові,
Колона,
сполох,
смерч,
хрести на крилах…
Боєць лежав убитий у траві
Край братської, ще свіжої могили…

Вже скільки літ спливло з тої пори,
А серце повертає без упину
Туди, де похилились край гори,
Як жар пекучі, терен та шипшина.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 2,33 out of 5)

КРАЙ ГОРИ - ПАВЛОВСЬКИЙ ВІТАЛИЙ